Відсотки за кредити – обіцянка для селян

Нині гаряча пора для селян. От і Олександр Махновець із села Четвертня Маневицького району трактора не покидає ні на мить: робота не чекатиме. Ладен прикупити ще більше сільгосптехніки, проте невпевнений у кредитуванні. Адже три роки оббиває пороги різних кабінетів, але так і не дочекався обіцяного.
Четвертнянська сільська рада, як вже писала наша газета, – лідер по здачі молока в області. Олександр Махновець також взяв курс на молочне поголів’я. Працював колись у колгоспі.
– Однак в нашому селі до того дохазяйнувалися, що колгосп довели до ручки, а людей по світу з торбою пустили, – розповідає Олександр Іванович. – Техніку колективну розбазарили, корівок на фермі можна на пальцях порахувати. Я ніколи не забуду, як цей розвал почався і я не мав для своїх чотирьох дітей навіть хліба за що купити. Тож помалу почав розводити корів. Маю тепер їх п’ять. Якби були вільні кошти, то поголів’я довів би до 15-20 голів (є де утримувати). А поки що минулого року купив двох нетелів молочного напрямку. Однак на державну підтримку я особливо не надіюся, бо маю гіркий досвід, коли, як кажуть, обіцяного три роки чекають.
Та навіть через три роки обіцяних відсотків за кредит на трактор селянин так і не отримав. У 2008 році він взяв позику в одному з банків під 26,5 відсотка річних.
– Тоді таким, як я, обіцяли повернути 30 відсотків. Однак через рік, списавши все на кризу, нас обнадіяли, що повернуть по 10 відсотків за придбання тракторів і доїльних установок. Пройшов час, я отримав всього по п’ять відсотків з обласного бюджету, а де ще обіцяних п’ять? Невідомо. Ходити по чиновницьких кабінетах нема часу. Добре, що хоч 20 тонн жому отримав безкоштовно минулого року. Хоча і в кредити «лізти» треба. Адже для полів потрібна більш масивна техніка (конем – то не робота), а купити її за готівку не можу – всі кошти в обігу. Інколи гляну на своїх синів і доньок – шкода стає. Адже деякі діти, особливо міські, біля комп’ютерів мозолі натирають, а мої – біля землі і худоби. Восени картоплю копають, влітку за коровами ходять. Одне тільки тішить: вони ростуть трудящими порядними людьми. Хоча чи поступлять в університети за тією роботою?
Минулого року сім’я Махновців продала аж 13 тисяч літрів молока. І вже мріє про холодильну установку. Але ж знову: хіба її можна придбати без кредитів? Був минулого року попит на картоплю. Однак чи варто її садити більше цього року? І якою буде ціна? Практикувалася сім’я і на вирощуванні свиней. Однак через низькі закупівельні ціни втратила на кожній голові по дві тисячі гривень. От і зараз чекають обіцяну дотацію за молоко. Поки що, як повідомила сільський голова з Четвертні Степанида Підвальна, за три місяці вона не надходила, хоч і обіцяють її селянам в розмірі 30 копійок за літр. Зате ціни в порівнянні з зимовими місяцями на цей продукт впали – із 2,50 гривні до 1,80. Напрошується питання: а чому ціна на молочну продукцію не падає в магазинах?
– Поки що селяни тільки зможуть отримати дотацію по 1,50 гривні за кілограм зданого молодняка ВРХ (вагою понад 300 кілограмів). Та за свиней обіцяють дотацію по гривні, – додала керівник сільської громади.
– Нема віри, – каже Олександр. – Звичайно, для своїх рук я і за кордоном роботу знайду. Але хотілося б, щоб і в Україні була гарантія, впевненість і стабільність.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•