Майстер виготовляє іконостаси

У наших українських селах чимало самобутніх майстрів, які зберігають і відроджують давні ремесла: складають скрині та плетуть постоли, в’яжуть віники та роблять бочки. Житель села Мульчиці Володимирецького району 38-річний Олександр Коцюбайло не простий ремісник – він виготовляє дерев’яні різьблені іконостаси. А розпочалося все після складної операції, коли йому поставили сердечний клапан.Ми розмовляємо в столярній майстерні. Самодисципліна та наполегливість різьбяра достойні поваги. Інший на його місці просто лежав би на дивані та дивився телевізор. Перебивався б мізерною пенсією по інвалідності. А поліський майстер працює щодня: з дев’ятої ранку і до шостої години вечора. Все господарство – на плечах дружини, яку називає своєю головною надією та опорою у житті.
– У 15-річному віці захворів на грип, – розповідає Олександр. – Хвороба спровокувала серйозне ускладнення на серце. Стан здоров’я постійно погіршувався. У 1992-му в інституті Амосова провели серйозну операцію і таким чином врятували мені життя. Для чогось же мене Господь зберіг. Вже минуло 19 років, як живу з сердечним клапаном. Тоді медики попередили: ніяких фізичних навантажень. Не можна дрова рубати і гній розкидати.
– Але потрібно було якось жити і працювати після операції, – розмірковує Олександр. – Тож не будеш без діла сидіти, мені тоді виповнилося 19 літ. І взявся до різьби. Я ще раніше цікавився столярною справою. Думаю, що майстерність передалася від предків. Адже прадід, дід і батько столярували. То я вже в четвертому поколінні працюю з деревом. Але різьбою ніхто з них не займався.
Спочатку він робив рамки на ікони, карнізи. Згодом став вирізьблювати престоли, жертовники, кіоти. Найкращий матеріал для роботи липа та вільха, які добре піддаються обробці. Але можна використовувати і сосну. З роками навчився розуміти та відчувати дерево. Взявся за складніші вироби.
У 1998-му Олександр Коцюбайло виготовив свій перший іконостас. Це дуже де-лікатна робота, яка потребує чимало зусиль та багато часу.  Все робиться вручну, згідно з церковним каноном. Але кожен виріб неповторний та унікальний. Майстер сам їх проектує.
Мульчицький різьбяр вже зробив сім іконостасів: два в Житомирській області, два – для волинських храмів і три – у Рівненській області. Зараз має замовлення аж до Нового року.
– Будь-яку роботу розпочинаю з молитви, – продовжує він. – З негативним настроєм ніколи не приступаю. Тричі читаю “Вірую” і тоді тільки беруся. У православні свята ніколи не працюю. Допомагаю нашому священику, адже я – церковний староста місцевого Покровського храму.
Цікавлюся у мульчицького майстра, чи відчуває якийсь дискомфорт із сердечним клапаном і як часто потрібно їздити в інститут Амосова на обстеження?
– Просто треба берегтися – і все буде нормально. Ще тоді медики балакали, що моя операція експериментальна – випробовували клапан. Як бачите, – посміхається господар, – експеримент пройшов вдало. Три роки тому їздив на перевірку. Стільки часу минуло, а клапан працює, цокає, як годинник.
Бажаємо талановитому і невтомному майстрові, щоб амосовський клапан цокав ще багато літ, а виготовлені його вправними руками різьблені іконостаси прикрашали храми по всій Україні.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО  

• Нравится
•