Паски освячували на фундаменті храму

У селі Духче Рожищенського району на Волині виріс новий храм. Багато хто говорив: «Будівництво затягнеться на десятиліття». Однак стараннями людей, які ходили від хати до хати аж в 40(!) навколишніх селах, де збирали пожертву, церкву звели всього за чотири роки.
Храм на честь ікони Казанської Божої Матері в Духчому сьогодні є окрасою села. Багатьом не вірилося, що він так швидко виросте і тут лунатиме слово Боже. Ще до 2004 року це село належало до приходу села Сокіл. Однак віруючі Духчого вирішили, що і собі потрібно звести святиню. Тож 1 січня освятили місце під храм, у травні залили фундамент.
– А вже в листопаді владика Ніфонт мене сюди направив служити, – розпові-дає настоятель храму ієрей Георгій Хижун. – Добре пам’ятаю, як молилися на фундаменті і в сніг, і в дощ. Однак свічки ніколи не гасли. Я готував причастя, а хлопці тримали наді мною парасольки, щоб дощ не падав. Від вітру захищалися, обставляючи тих, хто молиться, шифером. І жодного разу за два роки не виникало прикрощів. А тим часом довго шукали бригаду, дехто вже й віру втратив, що храм так швидко збудуємо. Казали: «На літ десять будівництво затягнеться». Однак маємо трудолюбивого старосту Володимира Завірюху (він майстер на всі руки), який підключив до роботи Євгена Поліщука. Вони зібрали підсобників – і закипіла робота... Люди сиділи на будові днями і ночами. Тож 2006 року вже встановили купол, у 2007 – зайнялися внутрішніми роботами. А наступного року – вже іконостас поставили.
В селі Духче понад 200 дворів. Витягнути таку будову на власних плечах було складно. Тож четверо жіночок – Євгенія Свінтуховська, Ірина Ковальчук, Ніна Мартинюк та Софія Мороз поїхали до владики Ніфонта, керуючого Волинською єпархією УПЦ, щоб благословив збирати пожертву на храм.
– Ми обійшли 40 сіл по кілька разів, – розповідає скарбник храму пані Софія. – Переспа, Мирославка, Забара, Мильськ, Арсеновичі, Підріжжя, Угли, Навіз, Боровичі, Сокіл, Топільне та інші села Рожищенського, Ковельського, Маневицького районів. Скрізь нас приймали дружелюбно. Бувало, приходимо на вулицю – йдемо від хати до хати, а доки дійдемо до кінця, жіночки вже стоять і чекають нас, щоб віддати пожертву і щоб наш час зекономити. Завжди запитували нас, чи не голодні, на обід запрошували. Одним словом, все якось добре складалося, люди нас розуміли. А ще великі пожертви надали фірми «Галант», «Надра», Рожищенський сирзавод. А скільки грошей заощадили, бо багато що робили самі віруючі, не наймаючи спе-ціалістів.
З-поміж інших жертводавців настоятель храму відзначив сім’ю Петра Кондзерського, яка пожертвувала загалом 50 тисяч гривень, допомагали у спорудженні храму родини Оченків, Ковальчуків, Мамчурів, Негодюків та інших. Отак всі гуртом і звели святиню.
– А освятили храм з благословіння владики Ніфонта на честь Казанської ікони Божої Матері, – розповідає отець Георгій. – Це символічно. З історії відомо, що сама Казанська ікона була віднайдена в попелі (хата, де вона зберігалася, згоріла), то й наш храм виріс, як кажуть, «з нуля».
Віруючі викопали на території церкви криницю, помалу облагороджують територію. Мріють назбирати кошти на розпис стін (гарний іконостас вже мають, придбали і панікадило). Є в храмі і святиня зі Святої землі – Єрусалимська ікона Божої Матері, яку подарував селу митрополит Ніфонт. Щороку православні з Духчого вирушають у хресні ходи до інших сіл зі своїми святинями. Кажуть, що таким чином вони освячують край, де живуть.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

Храм на честь Казанської ікони Божої Матері у Духчі

• Нравится
•