Вдові допоміг підприємець
В липні минулого року на сторінках нашої газети ми розповідали про нелегку долю Людмили Ганжук. Її чоловік Микола трагічно загинув під час виконання бойового завдання на ліквідації аварії на атомній станції у Чорнобилі. Залишилась молода жінка сама з двома маленькими дітьми. Житло в Кіровограді обміняла на двокімнатну квартиру у Луцьку. Тут влаштувалась на роботу на меланжевий комбінат і працювала в три зміни, щоб прогодувати діток. Держава ж спромоглася виділити сім’ї загиблого лише мізерну допомогу.
– Після публікації у «Віснику» ми провели нараду, на якій обговорювали можливості, як допомогти Людмилі, – розповідає заступник голови Волинського обласного добровільного товариства «Спілка Чорнобильців» Ростислав Кухтей. – Згодом по телебаченню показали про неї передачу. І після цього до мене прийшов місцевий підприємець й запропонував свою підтримку.
Руслан Роговський – власник оздоровчого комплексу. Ще проходячи строкову службу в армії, кілька разів писав заяву, щоб його відправили ліквідатором на Чорнобиль. На щастя, юнака оминула ця участь.
– Нас тоді виховували у патріотичному дусі. І для кожного було великою честю зробити щось на користь Батьківщини, – каже Руслан Миколайович. – Почувши про складну долю цієї жінки, захотілось її підтримати. Адже її чоловік загинув, рятуючи наші життя. Мене так вчили: якщо Богом тобі дано трохи більше, то зумій поділитись якоюсь часточкою з іншими.
Підприємець привіз бригаду майстрів, яка взялася за ремонт квартири. Правда, раніше сюди приходили працівники ЖЕКу №11, зробили потрібні заміри для ремонту й зникли… А хлопці Роговського вирівняли стіни, поклеїли шпалери, поклали плитку і все встигли у дуже короткий термін. Причому жодної копійки ні за роботу, ні за матеріали не взяли. Людмила й досі не може натішитися вправними майстрами.
– Я з 1986 року не робила ремонту в квартирі, все грошей не вистачало. А тепер дивлюся на цю красу й не вірю, що це в мене вдома. Дай Боже здоров’я Руслану Миколайовичу та його працівникам. Нехай добро повернеться сторицею, – говорить з вдячністю жінка.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
| Comments: |
