Яке м’ясо ми їмо? Часто його походження взагалі встановити складно (в Україні процвітає контрабанда). Але на ринку всяке м’ясо має документи. Правоохоронці роблять окремі спроби усунути безлад у їх видачі. Деякі кроки зробила й держава. Свійські тварини «прописуються» у спеціальних книгах у сільрадах. А перед здачею тварини підприємцям її власник повинен отримати висновок у ветеринара про безпечність продукції.
З подачі Ковельської міжрайонної прокуратури кілька ветеринарів позбавлені права займатися професійною діяльністю. А ось кримінальна справа відносно мешканця села Старі Кошари Ковельського району Миколи Р., дільниця якого обслуговує кілька сільрад, поневіряється у судах не один рік. Чоловіка обвинувачують у видачі неправдивих ветеринарних довідок. Знаючи ледь не напам’ять паспортні дані людей (на посаді працює більше 30 років), які тримають чи тримали колись солідне домашнє господарство, цим користувався.
У ветеринарних довідках, за якими до нього нібито приходили підприємці, він «приписував» тварин домашнім господарствам за «довільним» принципом. Як показала перевірка документів сільрад, нерідко у людей навіть не було таких тварин, які вони нібито «здавали» заготівельникам. Підтвердили це й самі селяни. Але, що найголовніше, не завжди підприємці та заготівельники знали, що «брали» на забій тварин, які значилися у довідках, виданих ветеринаром із Старих Кошар.
– Я з ним особисто декілька разів спілкувався. Видно, у цієї людини немає іншого виду заробітку, як продавати липові довідки (звісно, він це робив не за гарні очі), не думаючи про те, які можуть бути наслідки, – розповідає Ковельський міжрайонний прокурор Сергій Масалов. – М’ясо невідомого походження може потрапляти й у шкільні їдальні, у дитсадки. І не обов’язково, вам про це скаже будь-який лікар, що хвороба від вживання нея-кісної їжі проявиться одразу. Вона може нагадати про себе набагато пізніше, і ми часто лікуємось, самі не знаючи від чого.
Вперше за такі «фокуси» Миколу Р. притягнули до відповідальності ще у 2006 році. Проте Ковельський міжра-йонний суд закрив справу у зв’язку з «дієвим каяттям підсудного». Тобто чоловік щиросердно визнав свою вину і заприсягся, що більше такого не повториться. Проте менш ніж через півтора року Микола Р. знову опинився у суді з тією ж проблемою. Цього разу Феміда виявилася суворішою і призначила чоловікові покарання у вигляді двох років позбавлення волі, але умовно. І цього разу Микола Р. щиросердно покаявся й визнав свою вину. Іспитовий термін так і не минув, а Ковельська міжрайонна прокуратура у 2008 році знову порушила кримінальну справу відносно старокоша-рівського ветеринара. Місцевий суд чомусь забув про іспитовий термін і покарав Миколу Р. штрафом у 850 гривень… Звичайно, з таким вироком прокуратура погодитись не могла й звернулася до Апеляційного суду Волинської області. Тяганина триває й досі. Рядова, здавалося б, справа поверталася то на додатковий судовий розгляд, то на додаткове розслідування. В результаті на початку 2011 року Ковельський міськрайонний суд виправдав Миколу Р., не побачивши у його діях злого умислу. Змінив свої свідчення і старокошарівський ветеринар, який на початкових стадіях слідства завжди визнавав свою провину і щиро каявся. Нині він просто посилається на те, що наплутав з документами через великий обсяг роботи. Незабаром відбудеться черговий раунд судових баталій.
– Коли Миколу Р. судили за перші злочини, то відповідальність була скромна, і він з цим мирився. А коли після чергового суду зрозумів, що отримає покарання у вигляді реального позбавлення волі, задіяв усі можливі важелі впливу, домігся скасування стосовно себе обвинувального вироку, – коментує ситуацію Сергій Масалов. – Коли двічі суд засуджує одну й ту ж людину і визнає її винною в скоєнні злочину, коли все всім у справі відомо, а інший суддя виправдовує цю людину, посилаючись на ті самі обставини, докази, свідчення, то щось не так у суді. Але я знаю, що в апеляційному суді Волинської області є висококваліфіковані фахівці і вони в змозі поставити крапку в цій історії.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ,
Волинська область
Comments: |