При новому законі нам залишиться один вихід: псувати бюлетені
Зачепило
Щорічне послання Президента викликало чимало протиріч. Більшості у Парламенті воно, зрозуміло, дуже сподобалося (як і усе решта, що лишень пропонує Президент), хоча українці абсолютно нічого нового не почули.
Це була заштампована доповідь у стилі совкових часів, у вступній частині якої прозвучала критика, далі йшлося про досягнення й перспективи розвитку держави. Останні, як завжди, вимальовані у найяскравіших кольорах “розумними” словами. Головний стратегічний напрямок – модернізація України. Правда, яким чином це відбуватиметься, незрозуміло. Щодо зовнішньоекономічного розвитку, він теж безперспективний: Януковичу хочеться і у Європу, і без Росії, а точніше Митного союзу, теж не виходить жити. Митний союз для наших “стратегів” набагато вигідніший, бо східно-азійський ринок, на відміну від європейського, доступніший. Щоб вийти на європейський, економіку треба інвестувати, тобто вкладати у виробництво кошти, аби наша продукція стала конкурентоздатною. Але наші олігархи живуть за принципом: менше вкласти, більше взяти.
Цього тижня наш “гарант” у Львові вже вкотре наголосив, що не можна так безбожно красти. Точніше це мало б звучати так: “Не всім можна красти”. Йому і його кланам це дозволяється, про що свідчать усі ті проекти, які куруються донецькими і на які виділяються величезні кошти. Та й на обслуговування комфортного життя Президента теж направляються “баснословні” суми. Судячи з того, які дорогі офіси орендує комітет по підготовці до проведення Євро-2012, на цьому проекті відмиються мільярдні суми.
Сам Президент “доскорочував” свій штат до того, що в його Адміністрації кількість працівників збільшилася аж на 90 чоловік!
Гроші і прибутки українській владі за 20 років незалежності геть запаморочили мізки. Нищаться усі історичні пам’ятки. Головне – загребти землю чи приміщення, на яких можна заробити. Розрили навіть відому гору Щекавиця у Києві, згадувану самим літописцем Нестором. За історичними даними, саме тут похований князь Олег. Але хіба усіляких зайд цікавить українська історія? Вона їх дратує.
Так само для українців стало звичним явищем, що в міліції безкарно вбивають людей. У Харкові правоохоронці нещодавно, побивши хлопця, виволокли його на вулицю і лише тоді викликали швидку допомогу. Марно – він помер.
На підтримку Кучми приїхав адвокат аж із Штатів – професор Гарвардської школи права Алан Дершовіц подав нашому колишньому президенту іскру надії, вважаючи плівки Мельниченка фальшивками. Фальшиві вони чи ні – про це працівники прокуратури знають дуже добре. Але той факт, що їх досліджували десять літ, висуваючи різні версії стосовно ідентичності, виглядає дико і компрометує наші правоохоронні органи у їхній фаховості й послідовності. Українська прокуратура перед світом виглядає маріонеткою Адміністрації Президента.
Старий італійський ловелас Берлусконі виявився дуже жалісливим і “добрим дядьком”. Прем’єр-міністр подарував своїй пасії (коли вона була ще неповнолітньою) 60 тисяч євро для придбання у салоні краси депіляційного апарата, аби дівчина не йшла заробляти на “панель”. Чого лише не почуєш від сильних світу цього!
Що день прийдешній нам готує
Наші керманичі, копіюючи північних сусідів, теж задумалися: а чи варто крутити стрілками на годинниках туди-сюди через кожні шість місяців? Ті зрозуміли раніше, що економії від цього як кіт наплакав, а для здоров’я людей – стрес і купа негативних наслідків. Добре, що хоч якесь рішення послужить на користь народу, правда, якщо його ще приймуть.
Відсунувши вибори на пізніший термін, депутати вже загодя взялися до них готуватися. Почали знову зі зміни законодавства (в Україні це вже традиційна норма – до кожних виборів новий закон). Якісь особливі зміни, які б вплинули на якісний чи кількісний склад депутатів, поки що не вимальовуються. Навпаки, робиться усе, аби ті самі незамінні “професіонали” знову всілися у парламентські крісла. Головним чином, нас хочуть позбавити надто актуальної і важливої графи “проти всіх”, змушуючи таким чином хоч за когось, але голосувати, або залишити бюлетень порожнім (саме це й потрібно нинішній владі і “підрахуям” на кшталт Ківалова). Для нас з вами залишається таким чином єдиний вихід: прийти на дільницю і зіпсувати бюлетень.
Здається, якщо ми й далі терпітимемо ненажерливу владу, то традиційний український сленг “щоб у хаті був хліб і до хліба” перейде для багатьох українців у мрію. Бо при нинішньому кошторисі посівної хліб з нового врожаю теж стане “манною з неба”, а про ті продукти, які подаються до хліба, годі щось казати – багатьом українцям з мінімальною зарплатою чи пенсією вони вже недоступні.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
