В Україні близько 170 тисяч кілометрів автошляхів. З них 20 тисяч – шляхів державного значення, і ще 150 – сполучають села і районні центри. Після цієї зими, як вже повідомлялося у засобах масової інформації, 70 відсотків українських доріг (а це 120 тисяч кілометрів) потребують ремонту. Хоч і виділив Ка-бінет Міністрів 15 мільярдів гривень, але цих коштів вистачить хіба що на латання дірок. Звичайно, до Євро-2012 відремонтують дороги, які ведуть у міста, де проходитиме чемпіонат з футболу. А проїхатися б іноземцям сільськими вулицями... Та що там сільськими? Навіть дорога зі Львова до Луцька нагадує вишиванку (кожен водій вирулює вліво-вправо, стараючись оминути величезні ями).
– В нас ще є дороги, які насправді... не здані в експлуатацію, але по них десятки літ їздять люди, – зауважив сільський голова з Личин Камінь-Каширського району Валерій Дунайчук. – Село наше віддалене. Колись тут був непоганий колгосп. У 1988-1989 роках добре вродив льон, і місцеві керівники вирішили зробити дорогу з Личин до Запруддя, адже виїжджати на трасу, що веде із Ковеля на Камінь-Каширський через Качин – це ще плюс двадцять кілометрів. А черед Запруддя – це, насамперед, економія пального. Крім того, там були болота, тонули гусеничні трактори, тож вирішили дещо облагородити ту територію. Дорогу тоді зробили, а от коли дійшли до залізничного переїзду, потрібно було заплатити немалі кошти. На тому й зупинилися – так дорога в експлуатацію і не була здана. Тож моє перше завдання зараз, як сільського голови – довести до пуття цей шлях, бо він розбитий, в ямах. І провести в селі освітлення вулиць.
Валерій Савович підрахував, що на перших початках гроші сільська рада на цю добру справу має. Це 70 тисяч гривень транспортного податку і кошти за продаж землі. А далі потрібно буде стукати куди тільки можна. Він каже, що в селі проживають працьовиті люди: вирощують картоплю і буряки, молоко здають, тож заслужили ходити гарними дорогами, а не місити багнюку.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Comments: |