Найперше з вогню виніс трьох дітей

Зараз маленький Русланчик солодко посапує на руках у татка. Іноді хникає, коли болить попечене обличчя. На щастя, він не пам’ятатиме нічого про цю страшну ніч. За лічені хвилини вогонь забрав його колисочку і весь дім. Батько буквально викидав дітей через вікно – він рятував найцінніше.Того вечора Руслана Бомазюк із села Четвертня Маневицького району довго не могла заснути. Чоловік та двійко синів уже давно спали, а вона ще колихала наймолодшого. І лише близько другої години ночі її зморив сон. Якби не чоловік, він міг бути вічним…
Ігор прокинувся від якогось неприємного запаху та стороннього шуму. Глибоко вдихнув і відчув, що смердить димом. З дверей, що вели в коридор, почув легеньке потріскування, побачив, як по підлозі клубочиться дим. Зрозумів – пожежа. Хата, яку подружжя придбало шість років тому, була стара. Тому вогонь у будь-який момент міг проникнути в інші кімнати. Чоловік одразу кинувся до дітей, які спали поряд. Схопив сонних Сашка і Богдана в обійми, вибив вікно й викинув їх на вулицю. Тоді кинувся в спальню будити дружину. Руслана не відразу зрозуміла, що коїться. Але відчула, що задихається. Крізь полум’я вибігла на вуллицю.
– Я закутав наймолодшого Русланчика в одіяло й вистрибнув з ним на вулицю, – розповідає батько. – Полум’я вже було в кімнаті. А коли розгорнув згорток на подвір’ї, побачив, що сина там нема. Знову кинувся в розчинене вікно й таки врятував дитину.
За лічені хвилини, через замикання, згоріло все. Пожежні команди, які прибули з Годомич, Криничного та Колок не дали вогню поширитись на господарські споруди. Але всередині хати все знищило полум’я. В чому спали, в тому й стояли на вулиці батько, мати та троє дітей. Другокласника Сашка та Богданчика, якому нема й трьох років, забрала до себе бабуся. А подружжя Бомазюків разом з наймолодшим синочком одразу відправили до Волинського обласного опікового центру.
– На щастя, Руслан, якому ще нема й року, постраждав найменше. У нього трохи попечена скронева ділянка та щічка. У батька були опіки різного ступеня важкості, довелося накладати ксеношкіру. Дуже сильно поранені руки та плечі. У мами закопчене, майже чорне обличчя, навіть очей не було видно. В Руслани багато чаду потрапило в дихальні шляхи. Ми їх очищували, зробили потерпілим перев’язки, тож найстраш-ніше позаду. Скоро випишемо сім’ю додому, – оптимістично настроєний лікар-ординатор Василь Загребельний.
От тільки повертатись Бомазюкам нема куди. В їхній оселі, пошкодженій вогнем, жити не можливо. На фоні згарища незвично виглядає купка щебеню. Ігор планував на місці старої оселі звести нову…
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото автора

• Нравится
•