Хочу стати політичним біженцем
Подивився телевізор і зрозумів, що з країни тікають міністри. Колишній чиновник з Уряду Юлії Тимошенко Богдан Данилишин отримав статус політичного біженця в Чехії. Колишній голова Держкомрезерву Михайло Поживанов знаходиться в процесі отримання такого статусу в Австрії. А може проста людина при бажанні попросити захисту в іншій країні? Чи для того, щоб отримати статус біженця, треба бути міністром?
Олег, м. Луцьк
Процес розробки міжнародного законодавства, конвенцій та інструкцій щодо захисту біженців розпочався на початку ХХ століття за ініціативи Ліги Націй, попередниці Організації Об’єднаних Націй. Його результатом стало ухвалення 28 липня 1951 року спеціальною Конференцією ООН Конвенції про статус біженців. Конвенція чітко визначає, хто є біженцем, який захист він отримує і визначає категорії осіб, які ні в якому разі не можуть отримати статус, наприклад, військові злочинці.
Тобто теоретично отримати статус біженця може будь-яка людина. Однак для цього потрібно мати досить серйозну основу. Як визначає конвенція, людина повинна довести, що вона змушена виїхати зі своєї країни “внаслідок добре обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування через свою расу, релігію, національність, приналежність до со-ціальної групи або політичні погляди, і не може або не бажає скористатися захистом своєї країни чи повернутися туди через такі побоювання”. Так як Конвенція вже захистила майже 50 мільйонів людей у різних ситуаціях, практика показує, що біженці купують білет в один кінець, перетинають міждержавний кордон в одну зі 143 країн (що приєдналися до Конвенції) і просто в аеропорту чи на вокзалі заявляють про пошук притулку. Йде дуже ретельна перевірка, переселення у табір біженців, інтерв’ю з дипломатами країни, які повинні повірити у те, що ваше життя на рідній землі під загрозою і так далі.
Проте не слід плутати політичних біженців із економічними мігрантами, яких зараз 99%. “Хата згоріла, корова здохла, роботи нема, все набридло…” – подібне обґрунтування не дає права отримати статус біженця. Тому, країни Західної Європи і США, як правило, відмовляють нашим громадянам у захисті, побоюючись економічної міграції у пошуках кращого життя. Винятки роблять тільки одиницям у випадку, коли людині реально загрожує смерть через відсутність засобів для проживання і причини, через які ці засоби ніколи не з’являться.
| Comments: |
