У 73 ще кілька кілометрів зранку намотує

У Клевані Рівненського району місцеві жителі переконували, що мені обов’язково слід зустрітися із вчителем фізкультури Клеванського професійного ліцею Борисом Наумцем. “Він у нас один такий спортсмен на всю округу. Йому 73, а він ще кожного ранку по чотири кілометри намотує”, – розповідали.І правда, Борис Антонович на свої поважні роки аж ніяк не виглядає. Дивуюся, розпитую, як зберегти таку молодецьку статуру? У відповідь чую: треба займатися звичайною фізкультурою.
Борис Наумець – сільська дитина. Але навіть у таких умовах він примудрився пройти майже всі спортивні секції Корецького району у пошуках себе. Займався і важкою атлетикою, і легкою, грав у теніс і, нарешті, зовсім випадково, зупинився на велоспорті.
– Мені тоді років 17 було, – згадує Борис Антонович. – Підійшов до мене якось голова райспорткомітету і запропонував взяти участь у  змаганнях з велоспорту. Мовляв, з вигляду я ніби спортивний хлоп. Я здивувався, але сів на свій звичайний велосипед і гонорово поїхав на змагання-велогонку: Рівне – Дубно – Рівне. Як я перед стартом подивився, на яких велосипедах приїхали інші учасники, – схопився за голову. Та мені з моїм сільським “драпаком” останнє місце світить! Але до фінішу я приїхав третім! Відразу за мене схопилися організатори і тренери: вручили і спортивний велосипед, і спорядження, аби лише тренувався та виступав. З того часу й почалося. Вступив у Вінницький інститут на факультет фізичного виховання. Став майстром з велоспорту, пішов вчителювати. Працював у Корці, Рівному, Тернополі і ось вже 41 рік, як зупинився у Клевані.  
З них 29 років Бориса Антоновича можна щоранку побачити, як бігає крос. Наш герой це називає звичайною зарядкою: півгодини витрачає на біг, а ще півгодини – на різноманітні вправи. Каже, що він по природі “жайворонок”, лягає спати із курми і в 4.45 прокидається без будильника. І, мовляв, поганої погоди для нього не існує.
– Сусіди пробували було колись моїй жінці “відкрити очі”, – сміється Борис Антонович, – сказати, що я напевно якийсь дурний, бо у п’ять ранку під дощем бігаю і стрибаю. Та ну… Якби я в барі сидів щодня, як дехто, тоді б точно був дурний. Зустрічалося і багато людей, які з  благими намірами починали наслідувати мене. Але, на жаль, сили волі не вистачало. Кожен хоче, щоб результат було видно відразу. Навіть дружину-медика і ту не зміг, на жаль, заохотити. Є чітке розмежування, яке я постійно пояснюю своїм учням: фізкультурою потрібно займатися для здоров’я, а от серйозний спорт – це, на мою думку, не дуже добра і потрібна річ для організму. Спортсмена можна порівняти із лимоном: його жмуть до останньої краплі соку. Як тільки вижали – викидають і беруть новий. А фізкультура: хочу біжу, хочу йду. Легкі вправи, повороти та згинання, біг – і вам не складно зробити, і здоров’ю велика користь.
Мирослава КОСЬМІНА,
Рівненська область
Фото автора

• Нравится
•