Молочні ріки витікають з Четвертні

Жителів Четвертні з Маневицького району прозивають чеченцями. Енергійна сільська головиха Степанида Підвальна, яка не перше скликання очолює громаду, каже, що це через їхню працьовитість. Адже селяни навіть трудяться на луцькому підприємстві “Кромберг енд Шуберт Україна”. Не цураються будь-якої роботи. І не один рік утримують першість серед сільрад області по здачі молока.
– А як в селі виживати? – каже Степанида Михайлівна. – Тільки молоко або картопельку продавати. Бо людям нема де дітися. Раніше тримали по три-чотири корови. У 2006 році Четвертнянська сільська рада продала мільйон 400 тисяч літрів молока (уявляєте, яка це річка?). У двох наших селах – Четвертні й Криничному – утримували 725 корів, дехто по кілька годувальниць (я і сама три корівчини мала). Однак станом на 1 січня 2011 року залишилося 538 корів. Та навіть така невтішна цифра не завадила нам стати лідерами. Ми отримали нагороду від обласної влади як краща сільська рада в області по заготівлі молока в 2010 році. Лідируємо і за січень – здали 32 тонни базисного молока при 3,4 жирності.
– Які причини зменшення поголів’я великої рогатої худоби?
– Цінова політика. Де ж це бачено, щоб молоко коштувало менше, ніж вода? Тепер держава схаменулася. Нам пропонують брати в кредит молодняк, обіцяючи погашення відсотків. Та не треба нам кредитів – ми самі все купимо: дайте нормальну ціну на молоко, щоб селянинові було вигідно ту корову тримати. Бо зараз настане літо – і продукцію знову закуповуватимуть за копійки. Якщо буде стійка ціна на молоко, селяни не будуть скорочувати поголів’я, бо ж забрали паї в натурі, тож мають де сіяти і трави, і зернові. Якщо взяти зарубіжні країни, там сільське господарство дотоване. До чого додумалися наші державні мужі? Якщо селянин має два і більше гектари землі, то йому вже треба із зданої продукції 15 відсотків віддати державі (раніше було 13 відсотків). Цим самим відбивають людям охоту працювати на землі. А хтось рахував затрати на вирощування одноосібником буряків, зернових, заготівлю сіна, а щоденна праця? Тож деколи прибуток нульовий. Є ще й інша проблема. Продукцію у селян купують, а людина, яка її здає, залишається безробітною. А може, було б правильно, щоб за кількістю зданого молока та м’яса визначали людині якийсь стаж?
Водночас Степанида Михайлівна переконана, що самотужки без підтримки держави селяни не зможуть купити холодильну установку чи молоковоз. Якщо держава не допоможе, дійне стадо ще зменшиться. А щодо дотації за кожну голову ВРХ, то її вже треба виплачувати, зауважила четвертнянська головиха, бо зараз масово народжуються телята. І перекупники вже їздять по селах і скуповують молодняк. Бо ж теперішнє новонароджене телятко тільки через два роки може стати дійною коровою.
– Таке враження, що у верхах не знають, що робиться тут, на місцях. Та нехай прийде до дядька в хлів хоч один депутат Верховної Ради і спитає, як йому працюється, – пропонує Степанида Підвальна.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•