Дванадцять лимончиків з вазона
У затишній оселі лучанки Єлизавети Кріль з порога лоскоче ніс ніжно-солодкий аромат – пишно зацвів екзотичний улюбленець – лимон. Деревце обліплене бутонами, хоча ще зовсім недавно – два тижні тому, скинуло останній з п’яти дозрілих плодів. Викохати такий розкішний вазон може тільки людина, залюблена у дивосвіт природи і добра душею. У маленьких кімнатках «хрущовки» пенсіонерки (колись – інженера приладобудівного заводу) Єлизавети Никифорівни ціле зелене царство. Зараз квітують яскраво-червоні калачики, тендітні фіалки і прокидаються від зимової сплячки зелені шапки пеларгонії, пуансетій, різдвяна зірка та дерево життя.
– До всього потрібно докласти рук, – каже господиня. – Насамперед, вазони треба поливати не тоді, коли захочеться, а коли сонце сходить. І не хлорованою водою з крана, а відстояною. Можна іноді підживлювати чайною заваркою. А ще квіти люблять тепло і ласку. Я з ними розмовляю, не шкодую ласкавих слів. Мені дістався зачахлий лимон, який знайома хотіла викинути. А я пересадила, підживила, ретельно доглядала, і він ожив. Через два роки віддячив яскравими пахучими плодами, солодшими, ніж заморські. А рекордний урожай за рік – 12 плодів. Найкраще мій лимон цвів і плодоносив у листопаді 2008 року. Цікаво, що усе співпало: тут і цвіт, і дозрілі, й зелені плоди. Цього року слабше. Мені здається, що вазонам не до вподоби пластикові вікна.
Наш кор., м. Луцьк
| Comments: |
