Віталій Заремба втретє увійшов в одну і ту ж річку
На стіні в кабінеті Віталія Заремби, керівника СТзОВ “Романів”, що в Луцькому районі – картина: серпнева стерня, на якій зібралися лелеки, і десь там оре ниву трактор (така техніка тепер на полях не ходить). Саме це полотно впродовж 15 років супроводжує Віталія Миколайовича, а не портрети президентів (він їх ніколи не чіпляв на стіни). “Президенти змінюються. А на поле можу годинами дивитися. Бо це те, що я люблю – земля і село”, – посміхається ювіляр, якому вчора життя виставило дві п’ятірки. Як сьогодні працюється колишньому першому заступнику голови Волинської облдержадміністрації – це і вирішили з’ясувати, завітавши до нього у гості. На столі в кабінеті Віталія Миколайовича гори спеціальної літератури, щоденник, де він записує скільки і на якій фермі надоїли, адже товариство спеціалізується на виробництві молока. А ще – на вирощуванні цукрових буряків та ріпаку. І хоч кажуть, що в річку двічі не вступають, а от Віталій Заремба увійшов у неї втретє.
– У Романові я вже тридцять літ. Очолив втретє СТзОВ у квітні 2010 року після того, як у Волинську облдержадміністрацію прийшла нова команда.
– Де почувалися краще: на державній службі чи у сільському господарстві?
– Знаєте, це різна робота. Я 15 років відпрацював у державній службі, однак цим людям не заздрю. Стосовно роботи виробничника, то коли завершується рік, я бачу результати праці. Якщо є успіхи – радію. Наприклад, за минулий рік господарство отримало 4,5 тисячі тонн зерна, зібрали 10 тисяч тонн цукрових буряків при врожайності 572 центнери з гектара (це третій показник в області). Маємо 1600 голів ВРХ (з них 600 корів). В рік товариство продало 3236 тонн молока. Від однієї корови надоїли 5540 літрів. Працюємо над створенням стада, яке б конкурувало з європейськими. Тож господарство вкладає в молочну галузь великі кошти, мусимо залучати генетичний потенціал. Бо сьогодні без цього розраховувати на високі надої не варто.
– Нині багато говорять про проект Закону про ринок землі. Ваша думка з приводу цього?
– Я маю моральне право про це говорити, бо все моє життя пов’язане із землею. Тож вважаю, що при нинішній нормативній базі про купівлю землі говорити рано. Це єдине і останнє, що залишилося в селян. При нелегкому житті власники паїв можуть спокуситися на гроші, однак вони швидко витрачаються. Хоча з іншої точки зору, це ненормально, що земля не є товаром. Але наголошую: треба сім разів відміряти, перш ніж відрізати. Бо коли наші прадіди землю скуповували, то вони на ній і працювали, цінували її. Сьогодні може так статися, що справжнього власника землі ніхто і знати не буде.
Віталій Миколайович – прихильник крупнотоварного господарства. Він переконаний, що всі селяни масово господарювати не будуть:
– У Європі таких малих земельних наділів нема. А в нас бур’ян-бур’ян – і серед нього засіяний клаптик. Такого не повинно бути.
– А чи зосталися друзі після того, як ви змінили кабінет?
– Справжніх друзів багато не буває. Вони перевірені часом і для них немає значення – ходив я у владу чи ні. Хоча, мабуть, є й такі, хто прагне бути ближче до тіла, коли ти при владі. Я це розумів. Тож розчарувань у мене нема. І коли б ситуація склалася так, щоб можна було прокрутити життя назад, то без роздумів прожив би так само.
– Часу на захоплення вистачає?
– Люблю рибалити. І, до речі, частіше бував на водоймах, коли працював на державній службі, ніж тепер. Щось не личить керівникові сільгосппідприємства сидіти з вудочкою в гарячу пору біля ставка.
– Про що мрієте?
– Щоб усі в родині були здорові, щоб радувала внучка. І щоб господарство щоденно продавало 12 тонн молока! А це три молоковози...
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Від редакції: Сердечно вітаємо Віталія Миколайовича з 55-річчям. Зичимо йому здоров’я, злагоди та гармонії в сім’ї. І нехай збудеться все, про що мріється!
І знову у кріслі керівника господарства
| Comments: |
