Гайки – картопляна столиця Волині

В області понад 80 відсотків продукції рослинництва вирощено в господарствах населення. Лишень картоплі Волинь минулого року зібрала 986 тисяч тонн. Ціна на цю продукцію зросла через неврожай в інших областях, тож волиняни непогано на ній заробили. Якщо Гуту та Жиричі Ратнівського району вважають морквяною столицею Волині, то картопляною – село Гайки Турійського району, де родини менше 70 соток бульб не садять.Навіть у колгоспах не було стільки техніки, як тепер у селян
Коли колгосп у Гайках ледь животів, а люди почали втрачати роботу, сільські депутати зібралися на сесію і затвердили програму підтримки особистих селянських господарств. Питання стояло гостро: як громаді вижити? Тож вирішили ставку робити саме на картоплю. Сільський голова Анатолій Жолоб, якому люди вже третє скликання довіряють очолювати раду, каже, що п’ять літ тому селяни масово почали забирати земельні паї.
– А все почалося із навчань селян у насіннєвих господарствах області. Адже без грунтовних знань гарного врожаю не матимеш, – розповідає Анатолій Федорович. – Підключилася й дорадча служба. Тож згодом в особистих селянських господарствах Марії Антонюк, Валентина Антонюка та Валентини Базярук зробили базові насіннєві пункти. Ці господарі брали участь в різних семінарах, тобто все здійснювалося з науковим підходом, й тепер на їхніх полях росте по кілька десятків сортів бульб. Загалом по сільській раді ми маємо до 50 сортів картоплі – супереліти, еліти та першої репродукції, і це насіння продаємо бажаючим. Співпрацюємо з луцьким науковцем Михайлом Йосиповичем Шевчуком, адже треба підвищувати врожаї. В селі є обслуговуючий кооператив, який забезпечує селян мінеральними добривами, засобами захисту рослин, надає консультації що і як садити.
Сільський голова зауважив, що і картоплю, і зернові люди вирощують без затрат ручної праці – все механізовано, ніхто з копачкою не возиться. Бульби садять технікою, обробляють – також, копають – картоплекопачкою, навіть сортування стараються проводити з допомогою машин. Тож не дивно, що по сільській раді є більше 70 тракторів, чимало сільськогосподарського реманенту. Навіть у найкращі часи колгосп стільки не мав.
Землю інвесторам не віддають – самі оброблятимуть
Щоб все це придбати, звісно, потрібно мати гроші. А отримують їх люди із важкої праці. Картоплярської. У деяких господарствах під цю рослину відводять чотиригектарні площі. Якою буде ціна – не вгадаєш. Тож доводиться щороку ризикувати. Пощастило минулого. Адже ціна на картоплю досягала 3,50 гривні. Тож за виручені кошти люди в Гайках змогли придбати не тільки нову техніку, але й зробити ремонт у оселях.
– Дехто облаштував душові кабіни, інші ванни і туалети зробили, хтось нову загорожу встановив – одним словом, люди хочуть жити комфортно, а не в пилюці і болоті, – продовжує лідер сільської громади.
– А чи є проблеми зі збутом продукції?
– Вже немає. Окрім заїжджих перекупників, селяни продають свою продукцію бюджетним організаціям. Знайшли дорогу й до оптового ринку “Шувар”, що у Львові, возять її у Харків, Київ. А для гарантії (бо навесні можна й більше заробити) вирішили облаштувати в селі овочесховища. Надранні сорти вирощують під агроплівкою – така картопля розходиться миттю. А от пізні можна притримати й до весни.
Валентин Антонюк, який щороку по чотири гектари бульб висаджує, розповідає, що в минулому довелося поїздити по світах у пошуках роботи. А потім подумав, що й на землі, якщо розумно працювати, можна щось таки мати. Тож зі своєю великою родиною господарює. От за минулий рік придбав новенький трактор за 140 тисяч гривень. Господар каже, що навіть сільський голова обробляє 75 соток картоплі і також її продає. Тобто в селі не ледарюють. Відтак і проблеми громади вирішують гуртом: комусь треба дров привезти чи якийсь ремонт зробити: скинулися “в шапку” – і питання вирішили.
Тому не дивно, що сільські депутати неохоче йдуть на контакт з так званими інвесторами. Селяни переконані, що земля, яка в селах облогує, незабаром їм згодиться – там обов’язково щось вирощуватимуть. Вже планують садити сою (навіть є замовники). Сіяли її поки експериментально, та помилилися з обробітком  – і натомість розвели... метеликів.
– Однак будемо вчитися, – каже Анатолій Жолоб. – Одноосібники планують під сою виділити 300 гектарів. А ще майбутнє – за садівництвом та ягідництвом, бо на одній картоплі далеко не заїдеш. Хотілося б мати в області й оптовий ринок, щоб зручніше було збувати продукцію і щоб молоко в селян за більш вигідними умовами купували. Але поки що ми самі вирішуємо свої сільські проблеми.
Марія ДУБУК,
Волинська область

• Нравится
•