Країна, де радянські танки слугують містками, а похід до школи може коштувати життя
Краєвиди Афганістану
Початок у минулому номер
Підлітків з 14 років часто до себе заманюють таліби чи інші менш потужні регіональні озброєні “групи інтересів”, котрі платять набагато краще від міліції чи армії. Що ж до шестирічних, то це вже перебільшення. В Афганістані не типова війна з фронтом і відносно передбачуваними сутичками сторін. Тут війна на цьому етапі продовжується терористичними методами – через непередбачувані атаки і сутички, цільове знищення конкретних осіб, публічну риторику залякування. Закладаються вибухівки на дорозі перед проїздом місцевого керівника міліції чи міжнародного військового конвою, вибухають авто перед важливими будівлями, ворожі представники проникають в лави міліції чи армії і раптово атакують зсередини. У нас було кілька тривожних ранків, коли прокидалися від звуків вибухів чи перестрілки і з нетерпінням чекали першого випуску якихось міжнародних новин, щоб зрозуміти, що діється на сусідній вулиці. А вибух біля Індійського посольства нарешті відчинив вікна в моїй кімнаті, які так міцно склеїла фарба, що самому відкрити їх було неможливо.
– Як ставляться афганці до росіян та американців?
– Як до окупантів. Щоправда, хто навчався у Радянському Союзі чи подорожував ним, згадує ті часи з ностальгією. Я спілкувалася з цікавим місцевим співробітником Червоного Хреста. Розмовляли англійською, а дізнавшись, що я з України, він перейшов на російську. Виявляється, він навчався в Таджикистані, мав подругу з України, навіть мандрував нашою країною під час канікул… А потім загинув старший представник його роду, що керував військовими діями біля Джалабаду, у війні з радянськими військами. Виходу не було – відкликали студента, який, до того ж, тепер міг гарно розуміти противника. Відмовитися він не мав права. В його спогадах до радянських солдатів не було навіть ноток ненависті – він розумів, що вони були лише жертвами політичної ситуації.
– Чи чули щось про Україну?
– Більшість ні. Освіченіші сприймають Україну в контексті Радянського Союзу. Коли пояснюєш, що сама Україна страждала століттями в руках Росії, ставлення тепліє. Сюди забрів стереотип про красивих українських жінок, і навіть консервативні афганські чоловіки іноді не стримуються від коментаря з посмішкою: “Знаємо, у вас там гарні жінки…” Коли весь світ охопила паніка зі свинячим грипом, у їхній газеті з’явилося фото Юлїї Тимошенко на зустрічах з ватно-марлево “замаскованими” студентами. Це так вразило афганців, що вони розрекламували та перейняли ці методи, хоча було лише кілька десятків зафіксованих випадків цього грипу. З українських по-літиків про Юлю тут знають найбільше.
Краєвиди Афганістану
– Які обов’язки покладені на жінок, як ставляться до них чоловіки? Як організований побут?
– Чесно кажучи, це чи не найгірше місце у світі для жінок. Вони тягнуть на собі господарство, виховують дітей і рідко коли можуть щось самостійно вирішувати чи хоча б висловити свою думку. Більшість жінок у сільській місцевості та значна частина в містах мають право покидати свій дім лише в бурці (ковпак, що покриває жінку з ніг до голови і лишає лише сіточку для очей), таким чином інші чоловіки не можуть збезчестити її, подивившись на її обличчя. Найстарша жінка в роду часто є реальним центром прийняття рішень, до неї прислухаються всі – і жінки, і чоловіки. Дівчатка рано починають працювати з ранку до ночі по господарству, потім їх видають заміж – і вони працюють вже на родину чоловіка. Більшість шлюбів тут “заплановані”, а не з почуттів. Це статусні чи бізнес-операції батьків. Досить поширено одружувати двоюрідних братів і сестер – це чи не єдині випадки, коли одружуються за почуттями. В підлітковому віці дівчатка не мають права спілкуватися навіть з двоюрідними братами. У містах все частіше в офісах можна побачити жінок. Але роботодавець має виконати ряд культурних норм: окремі приміщення для дівчат, заборона зачиняти двері, якщо в одній кімнаті працюють і жінки, і чоловіки. Жінок інших національностей сприймають ніби третю стать, до представниць якої варто прислухатися. Нас вважають дивними, бо покинули своє життя і приїхали працювати до них.
– Що в афганців вважається престижним?
– Всі правовірні мусульмани мають хоч раз в житті здійснити хадж – відвідати Мекку – священне місце в Саудівській Аравії, де Мухаммед почав проповідувати Іслам. Навіть для забезпечених афганців це дуже дороге задоволення, але роками обмежують свої витрати задля цієї поїздки. Традиційно престижно мати синів – чим більше, тим краще, а ще кілька дружин. Багатожонство трапляється все рідше, адже весілля вимагають дуже серйозних затрат. На середньому весіллі гуляє 500 гостей, за дружину треба ще й заплатити серйозний викуп її батькам – в Кабулі він, як мінімум, 20 тисяч американських доларів, якщо наречена з гарної родини.
– Зоряно, щиро дякую за цікаву бесіду. Де б ще хотіли попрацювати?
– Якби була можливість, я б ще раз поїхала в Афганістан, а також знову в Уганду чи Ефіопію, Кенію, Індонезію, Камбоджу...
Руслана ТАТАРИН
Фото Зоряни ВЕРБИЧ
| Comments: |
