Стрітенську свічку зберігає 67 років
Ця свічка дуже різниться від тих, які тепер сяють у храмах. Вона завдовжки 78 сантиметрів, з іконою Божої Матері, з воску, виготовленого за старовинними рецептами. Як надзвичайно дорогу духовну реліквію горохівчанка Віра Водницька береже її 67 років.
– Скільки разів було так, що, здавалося, настав момент прощатися з життям, – каже жінка. Пригадує, коли відступали німці з Горохова, мати, рятуючи дочок, сховала їх на печі. Та якесь передчуття змусило її забрати дівчат звідти. Тільки-но встигла зачинити хатні двері, як оглушливо пролунав вибух снаряда. Вивалило частину стіни, а на місці печі залишилася глибока яма.
А у 1945 році маму Віри Василівни енкаведисти так побили за відмову здати урожай, що прикували до ліжка на довгих десять років. Але ще після того пішки вона подолала чималу відстань до Почаєва.
– На все Господня воля, – впевнена жінка. І на підтвердження своїх слів розповіла історію стрітенської свічки. Було це 15 лютого 1944 року. Тринадцятирічна дівчинка перед своїм днем народження зібралася йти з подругами до сповіді. Мама, яка завжди посилала Віру до церкви, на цей раз, нібито передчуваючи щось зле, просила її залишитися вдома. Не послухала – пішла, не відаючи, що 15 лютого 1944-го для неї, як і багатьох горохівчан, стане другим днем народження. Серед служби до храму ввірвалися озброєні фашисти, погнали всіх людей до кладовища. Чоловіків закрили в покинутій єврейській хаті, а жінкам і дітям наказали стояти на лютому морозі, по коліна в снігу. Через перекладача пояснили: розстріляють усіх, якщо знайдуть на вулицях хоча б одного вбитого німецького солдата. Довго та моторошно тягнулися хвилини. Об’їхавши місто, фашисти повернулися та відпустили переляканих заручників. Віра з подругами повернулася до храму, прийняла причастя й купила стрітенську свічку.
– Бережу її як дорогу святу реліквію. Як не стане мене, то свічка залишиться дітям і внукам, – мовила бабця Віра.
Коли фотографував Віру Василівну біля картини, намальованої зятем-художником, вона запалила стрітенську свічку. Від її вогню відчув якесь особливе одухотворення.
Олег Дідик,
Волинська область
| Comments: |
