Донецькі шахтарки вимагають більшу зарплату
Зачепило
Єгипетський бунт, до якого прикипів увесь світ, закінчився перемогою повсталого народу – президент Хосні Мубарак подав у відставку. (За деякими даними, його статок становить 70 мільярдів доларів, при офіційній зарплаті 808 доларів він став багатшим від відомого мільярдера Білла Гейтса – у того 54 мільярди). Це дуже позитивний сигнал для тих народів, які невдоволені своєю владою. Інше питання, і не менш цікаве: як єгиптяни скористаються своєю перемогою, чи не прогавлять, як ми у 2005 році?
Наш уряд тим часом уже подбав про нас – почав боротися зі “спекулянтами”. Цей термін, такий актуальний у совдепівські часи й уже призабутий, здається, намагаються нав’язати нам знову, не розуміючи, що спекуляція можлива лише там, де не діють закони, а діє “ручне управління” й лобіювання інтересів. До розряду спекулянтів вже потрапили торговці гречкою. Влада тупо не розуміє, що допоки в державі будуть процвітати “планово-корупційні схеми”, політика ціноутворення не зміниться!
І тим часом, поки гречка, як і решта продуктів по всій Україні, дорожчає, зарплати не лише залишаються тими ж, а й зменшуються: на Донбасі лікарів заставляють переходити на менші ставки, у Києві медикам і вчителям відмінили 20-відсоткову надбавку до їхньої платні. Загалом коштів для зарплати держбюджетникам вистачає поки що до вересня.
Українцям і так було сутужно від управління “пострадянських менеджерів”, а тепер від “донецьких господарників” й поготів – для них тиск більш дієвий, ніж закон, а монополія важливіша від конкуренції (“якщо ти не монополіст, то конкурувати важко” – остання теза Дмитра Фірташа щодо бажання придбати ще два хімзаводи). Потерпають від цього не лише бюджетники, а й трудяги.
В Донецьку більше 50-ти дружин шахтарів цього тижня пікетували облдержадміністрацію, вимагаючи спочатку підвищення зарплат і соціальних виплат, а тоді цін, повернення побутового вугілля за минулий рік, підвищення тарифних ставок для шахтарів, роботи для молоді. Правда, ці протестантки переконані: Янукович не знає, що відбувається у їхньому Шахтарську, бо “якби знав, на що перетворили наш Донбас, він, напевно, з влади шкуру зняв би”. Складається враження, що український “гарант” спустився з карпатських гір, хоча ще кілька років тому він гордо заявив: “Донбасс порожняк не гонит!”
Що день грядущий нам готує?
Та хоча у нас уже “і політична, і економічна стабільність”, як намагався запевнити нещодавно японців Віктор Федорович, проте є одна біда – борги, які залишила минула влада. Він гірко жалівся харківчанам: “Щомісяця треба сплачувати 8 мільярдів гривень боргу”. Хай би “професіонали-математики” ще підрахували, скільки будемо сплачувати боргів після його правління (згідно з даними Мінфіну, державний борг у 2009 році становив 317,9 мільярда гривень, а у 2010 – 432,325).
Уже з’явилася інформація, що українсько-російські переговори про демаркацію кордонів в акваторії Азовського моря і Керченської протоки, можуть завершитися перемогою росіян: українці готові посунути кордон ближче до своїх берегів. Це означатиме, що сусіди відвоюють 60 відсотків від тієї території, про яку домовляються. Щороку через Керченську протоку проходить до 9000 суден, а російські, що прямують по Керч-Єнікальському каналу, сплачують нам навігаційні, лоцманські послуги, низку інших зборів.
Звістка про відставку глави греко-католицької церкви сумна тим, що українці втратили надто розумного, мудрого й розважливого релігійного діяча, якому довіряла і якого шанувала не лише його паства, а й віряни інших конфесій. Подати у відставку може самодостатня особистість. Таким і є Любомир Гузар. Залишається надіятися, що тепер у нього буде більше часу, і ми зможемо прочитати його нові твори.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
