«Собором і чорта поборем!»
Третій раз за сто років українці зібралися на Софійській площі, щоб заявити про єдність усіх українських земель. Це завжди відбувається в найдраматичніші моменти нашої історії. У 1919 році все закінчилося більшовицькою окупацією. Добре пам’ятаю 1990-й, адже саме з цієї площі розпочинався той символічний акт єднання між Києвом та Львовом і було проголошено Незалежність. Нині ситуація нагадує 1919 рік, і Україна потрапляє у міцні обійми імперської Росії та сфери впливу “русского мира.”
Здається, наші небайдужі співвітчизники починають розуміти небезпеку, тому й прибули до стін древнього собору представники всіх регіонів. Тільки з Волині приїхало понад 300 людей на чолі з керівником обласної організації партії “Батьківщина” Анатолієм Грицюком. З національними та партійними прапорами люди сходилися на площу ще за кілька годин до початку, хоча напередодні святкування наш недолугий міністр внутрішніх справ Могильов заявив про можливе кровопролиття у столиці. Але ні страх, ні залякування не зупинили патріотів. Все щільнішими ставали їхні ряди. Тут дійсно Схід і Захід були разом, стояли пліч-о-пліч.
Урочисте віче благословив патріарх Філарет, і коли він промовив слова: “Бачиш нашу біду, бачиш нашу скорботу”, похмурий зранку день став ясним та світлим, над дзвіницею Софійського собору з’явилося сонце. Лідер партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко закликала до єдності всіх громадян і зазначила, що в нас є шанс на чергових парламентських виборах поміняти цю владу. Якщо ж не зможемо терпіти – то вийти одночасно на всі майдани в Україні.
Як завжди образно і яскраво виступала заступник лідера “Свободи” Олега Тягнибока Ірина Фаріон, яка сказала фразу, що стала крилатою: “Собором і чорта поборем!” Хотілося б вірити.
Керівник “Громадянської позиції” Анатолій Гриценко зазначив: “Влада Януковича робить ставку на силу, на штики, але на штиках сидіти незручно”.
Хочу відзначити один важливий момент: опозиційні політики були всі разом. Невже і вони нарешті зрозуміли, що через їхні чвари та амбіції можемо втратити незалежність? Тому й логічним було запитання Миколи Катеринчука: чому досі немає програми спільних дій?
Головний лейтмотив усіх виступів: цю антиукраїнську владу потрібно усунути. Але чомусь ніхто не каже, що буде робити далі. Це вже ми проходили у 2004-му, пам’ятаєте: “Багаті допоможуть бідним”, “Бандити сидітимуть у тюрмах”. Дуже знайома пісенька, а чим все закінчилося?
Додому повертався електричкою. У прокуреному і смердючому тамбурі з вибитими дверима на мене з обдертого плаката “Україна для людей” зиркнув Янукович. Наші співвітчизники з різних регіонів не хочуть такої України, тому й зібралися на площі. А для нинішньої влади це серйозний дзвінок-попередження, що народ терпіти не буде.
Кость ГАРБАРЧУК,
м. Київ
| Comments: |
