На екскаваторі – понад 30 літ

Про невтомного поліського меліоратора мені розповів відомий на Волині господарник, багаторічний керівник Маневицького району Микола Остапець. Він зазначив, що житель села Череваха Степан Портянко залишив багатокілометровий слід на землі. Адже цей трудівник понад 30 років відпрацював на екскаваторі і проклав сотні кілометрів меліоративних каналів.
Техніка ламалася, а люди витримували
У 1999 році до Степана Портянка прийшло державне визнання – отримав почесне звання “Заслужений працівник сільського господарства України”. В нагородному листі зазначено: “За вагомий особистий внесок у розвиток меліорації і водного господарства, багаторічну сумлінну працю”.
У нього звичайна біографія сільського трудівника. Родом із села Черськ Маневицького району. Під час служби в Радянській Армії довелося брати участь у чехословацьких подіях в серпні 1968 року.
В Ковельському будівельно-монтажному управлінні здобув професію тракториста-машиніста екскаватора. Працював в організації ПМК-101, яка займалася осушенням заболочених поліських земель, згодом в управлінні водного господарства.
Неможливо порахувати, скільки сотень кілометрів каналів проклав Степан Іванович. Від кілочка до кілочка, зранку і до ночі. Адже потрібно було виконувати норми виробітку: 5,2 тисячі кубометрів землі в місяць. Працювали навіть взимку, в мороз та заметіль, а влітку спека і комарі дихати не давали. Тех-ніка виходила з ладу, а люди витримували напружений ритм. Адже був такий популярний девіз у Радянському Союзі: “Іван, давай план!”
Ще одна цікава особливість важкої праці екскаваторника-меліоратора. Десь у полі чи на болоті він повинен розраховувати тільки на себе.
– З дня у день, з року в рік доводилося працювати одному, – пригадує Степан Портянко. – Привозили машиною – і черпав землю ковшом. Ні з ким навіть словом перекинутися. Тоді ж мобільних телефонів не було. Але якось звик до самотності, щось собі думав, пісні співав. За роботою дні пролітали дуже швидко. Найцікавіше, що горнути і копати землю ніколи не набридало. Захоплення саме цією професією в мене почалося ще в дитинстві, коли у своєму рідному селі вперше побачив, як працює екскаватор.

Бездумно знищували природу
Доводилося чути чимало негативних відгуків про катастрофічні наслідки ме-ліорації для Полісся. Цікавлюся в Степана Івановича, чи варто було її робити?
– Черськ був пропащим селом до меліорації, – наводить він свої вагомі аргументи. – Біля хати люди не мали зовсім орної землі, 20-30 соток доводилося вручну перекопувати, бо скрізь вода підходила. Коли весною розливався Стохід, то ні пройти, ні проїхати. Звичайно, може не скрізь осушення треба було так масово робити. Але найважливіше, що безперспективні колись населені пункти отримали землю. Якби не меліорація, то на Поліссі досі не залишилося б сіл, – стверджує Степан Іванович. – Погано, що тоді бездумно знищувалася природа, тепер майже немає водоплавної птиці та риби. Але ми добре бачимо, як з часом болото відвойовує свою територію і меліоративні канави заростають, якщо не підтримувати систему.
А ще Степан Портянко дуже цікавиться тим, що відбувається в Україні. На превеликий жаль, проводового радіо вже немає, то постійно слухає радіоприймач.
– Не радує мене така ситуація. Що міністри, що депутати – одна банда. Перспектив з цією владою у нас немає, – робить висновок сільський політолог.
За свою самовіддану працю отримує поліський меліоратор аж 1070 гривень пенсії. Це вже враховуючи доплату за звання “Заслужений працівник”. Невже банкір Володимир Стельмах працював у сто разів краще від екскаваторника Степана Портянка, адже у нього пенсія у сотню разів більша?
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•