Третій десяток літ – біля корів
Євгенія Гайдучик із села Велимче Ратнівського району на Волині все життя гнула спину в колгоспі. І весь вік – біля корів.
– Вже й не порахую, скільки того молока пройшло через мої руки, – посміхається жінка. – Тисячі тонн. Прийшла в колгосп молодою дівчиною. Господарство було велике, доярок кілька, корів багато. Але однакова доля спіткала майже всі села: колективні господарства розвалили, а натомість нічого іншого не створили, тож люди почали домашньою господаркою займатися, дехто на заробітки виїжджає. В нашому селі утворилося приватне сільгосппідприємство, то туди пішла дояркою працювати.
Жінка каже, що звиклося на фермі. Хоча і вдома чимало клопотів. Родина Гайдучиків тримає підсобне господарство, де і мукає, і хрюкає. Тож роботи вистачає. Але попри це Євгенія Іванівна завжди знаходить час, щоб замісити домашній хліб. Каже, що у Велимчі через хату його печуть. Ось і того дня, коли ми завітали до оселі цієї трудолюбивої жіночки, вона виймала з печі паляниці – пухкі, запашні. Малий внучок попросив у бабусі шкоринку. А вона мовила:
– Знаєте, вже хочеться на пенсію... З онуками няньчитись, по дому клопотатися. А на посту доярки, думаю, мене підмінять, в селах, якщо платитимуть зарплату, то робочі руки знайдуться...
Марія ДУБУК,
Волинська область
| Comments: |
