«Не боюся грипу, бо не знаю, що то таке»
Іван ТИМОЧКО
Пече з борошна власного помелу хліб та млинці
Мешканці Ківерців називають Стратоновича диваком. Адже яка б погода надворі не була, він завше зранку “намотує” кількадесят кругів від дому до хліва. І в дощ, і в лютий мороз. Упріє (а пробігає не менше кілометра), а тоді береться за водні процедури. Набирає з крана два відра води, зрозуміло, холодної, й давай пригорщами обливатися. Лише коли спорожніє друге цеберко, обтирається, одягається і береться за хатні справи.
– “У 30 років чоловік або сам собі лікар, або дурень”, – філософствує дідусь, наводячи слова Сенеки. – Щоб мати силу і ясний розум, треба над собою працювати. Та до всього приходиш з часом. За вологе обтирання я взявся після того, як мене схопив радикуліт. Кілька процедур – і я вже був на ногах. Таким же способом лікуюся від простуд та пневмонії. І взагалі, не знаю, що таке грип. Тому його не боюся.
Дідусь розповідає, як поборов поліартрит. Каже, взявся за лікування народними методами, бо в радянській медичній енциклопедії вичитав, що ефективних ліків від цієї недуги нема, на людину чекає смерть. Найперше… розвів пасіку. Іван Стратонович щодня “приймав” по п’ятдесят бджолиних укусів! І вже через два роки забув про болячку…
Балакаємо по користь зеленого чаю. Дідусь запевняє, що цей напій зміцнює судини. Ним Іван Тимочко вилікував свої очі.
Погоджується з тим, що більшість хвороб приходять до нас через шлунок:
– Мудрі люди кажуть: “Якщо ти встав із-за столу голодний, то ти наївся; якщо наївся – то об’ївся; а якщо ти наївся так, що вже нічого не можеш з’їсти, то значить, отруївся”. Хіба ж не так?
Він старається дотримуватися здорового харчування. Саме тому давно відмовився від… магазинного хліба. Каже, від нього всередині пече, наче хтось штрикає розпеченим дротом. Іван Стратонович хліб сам пече. Та й не з магазинного борошна, а з муки власного помелу. Для цього власноруч змайстрував млина (а пізніше – ще 23 на замовлення!). Меле на ньому пшеницю, жито, кукурудзу, гречку. Зерно теж не будь-де купує, а привозить зі своєї малої батьківщини – села Угорськ Шумського району Тернопільської області. Бо родина вирощує збіжжя без хімії. Чоловік зі свого борошна грубого помелу пече млинці, готує затірку, галушки…
А борщ закушує… медом
– Життя мене змалку добре загартовувало, – згадує з гіркотою в голосі. – У війну намерзся на все життя.
Його 16-літнім підлітком відправили на роботи в Німеччину. Працював там на спиртзаводі. До пізньої осені в одній сорочині та подертих штанцях тягав надворі мішки. А коли одного поцупив, щоб пошити сяку-таку одежину, то його хотіли вбити. Хлопець не розгубився і випалив: “Стріляйте, то не загину від холоду”. І, мабуть, цим врятував своє життя. Ще й шмат сукна заробив. Вдруге ледве не стратили Стратоновича через жовтяницю, на яку захворів. Сам себе голодом вилікував.
Скільки-то води відтоді втекло. Скількох його однолітків уже давно немає серед живих… А Стратонович тримається молодцем, ще й інших навчає правилам здорового життя. Каже, варить він тільки білу гречку, а не червону, будь-яку кашу заправляє виключно сирою олією, м’ясо їсть рідко. А основа здорового харчування, за Стратоновичем, це – вживання меду та часнику.
– Щодня з’їдаю не менше 200 грамів меду, – зізнається. – І до п’яти зубців часнику. Навіть в чай їх кришу. З медом та часником їм фактично усі страви. Ними закушую суп, борщ чи бульйон. Обов’язково вживаю спиртовий розчин прополісу – то ліки для печінки і нирок.
Дідусь добре знається і на лікарських рослинах. Сам заготовляє понад двадцять видів усякого цілющого зела. Не відмовляє нікому, хто йде до нього за порадою чи допомогою. Не лінується, коли треба, і у спеціальні довідники заглянути – пенсіонер має досить велику бібліотеку медичної літератури, яка посортована за напрямками лікування в окремі коробки. Справжньою книгою-скарбом вважає працю німецького священика Себастіана Кнейпа “Моє водолікування”, яку було видано ще в царській Росії.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область
| Comments: |
