Пішли ми якось з кумом на пиво. Д-о-о-бре так посиділи. Вже сутінки надворі, а йти додому неохота. Жінки пилятимуть… Але треба.
Виходимо з бару, а неподалік – продуктовий магазин. Василь і каже:
– Зайдемо, дітям цукерок куплю, може, менше мені від Леськи дістанеться.
Пішли ми. Щось він там довго вибирав-вибирав, аж врешті тицьнув на вітрину й промовив продавщиці:
– Мені 200 грамів ось тих.
Та зважила, акуратно зав’язала кульочок, взяла з Васі десятку й швидко простягнула йому здачу. А той, хоч і захмелілий був, взявся решту перераховувати. Бракує!
– Як бракує? – обурено буркнула продавщиця. – Я ж вам “Рачки” дала!
А кум їй здивовано:
– Коли?
Вадим КРАВЧУК, м. Луцьк
Comments: |