«Я мрію, щоб повернувся тато – він полетів на небо»
Святий Миколай
– Маєток святого Миколая відкрито 2006 року на базі Національного природного парку “Гуцульщина”, – розповідає нам Віталій Ходан, який працює в парку і виконує роль Миколая. – Словацький Мікулаш, коли приїздив у гості, був приємно вражений і щиро позаздрив – у них подібної резиденції немає. Хоча нашу не порівняєш з російською Діда Мороза у місті Устюг, де є своя залізниця, пошта, садиба. На таке нам потрібні великі гроші. Але виходимо з того, що є. Зараз споруджуємо невеликі дитячі будиночки, хочемо завершити шість станцій, де б казкові персонажі роздавали подарунки. Бо раніше це робив один Миколай, що не дуже добре – діти мало не лізли один на одного. Зараз до Маєтку приїздять переважно шкільні екскурсії, а під час Різдвяних свят – сім’ями, компаніями. Бували у нас і делегації з Польщі, Румунії, Австрії, Німеччини. Хочемо, якщо, звісно, вдасться, гучно святкувати і весняного Миколи, адже з травня, коли починаються канікули, і до середини червня Маєток відвідує багато школярів.
Будиночок, в якому, так би мовити, живе український святий, – дерев’яний, облаштований у гуцульському стилі. У світлиці, де читає листи Миколай, є різдвяна ялинка з прикрасами, яким понад 60 років. У куточку стоять торбини з подарунками для слухняних діток і різочки – для пустунів. На стінах – малюнки, іграшки, власноруч зроблені дітьми, й велика колекція новорічно-різдвяних та миколаївських старовинних листівок. Є і опочивальня з дере-в’яним ліжком та великою піччю. Усе облаштовано так, щоб діти справді відчули казку.
– У Маєтку проводимо екскурсію по кімнатах, а коли відчиняються двері до світлиці і дітей зустрічає сам Миколай – вони просто у захваті, – розповідає Віталій Іванович. – Діти захоплено діляться враженнями: “Миколай і справді є!”
Вірить у святого і молодша донька пана Віталія. Коли два роки тому він переодягнувся і з подарунками приїхав додому, дівчинка його… не впізнала! Стояла осторонь і навіть боялася підходити.
2700 листів з усіх куточків України
Зараз у Маєтку гаряча пора – треба встигнути підготуватися до свята і прочитати усі листи. А їх немало-небагато – 2700! Пишуть з усіх куточків України, та найбільше з Івано-Франківської (особливо з Косова), Тернопільської та Львівської областей, останнім часом багато з Одещини, Запоріжжя, Луганщини. Місцеві дітлахи самі приносять свої листи. Що ж просять у подарунок від Святого Миколая?
– Від цукерок, книжок, дисків, ляльок Барбі, машинок – до телефонів з блютусом і картою пам’яті, комп’ютерів і ноутбуків, – розповідає Віталій Ходан. – Але, самі розумієте, купити це ми не маємо змоги, хіба якщо то багатодітні сім’ї.
– Чи контактуєте з батьками, щоб вони знали про бажання дитини? Хочеться сподіватися, аби діти не зневірилися…
– Якщо з дітьми приїздять батьки, то просять прочитати, що ж написала дитина. На кожен лист протягом місяця обов’язково відповідаємо листівкою з побажаннями і привітаннями. Проте на проблемні листи (буває, що надсилають навіть лікарняні виписки) обов’язково реагуємо, шукаємо спонсорів, залучаємо церкви і християнські організації. Нещодавно у нас були люди з Косова – попросили віддавати їм такі листи, аби допомогти. Наприклад, є дитячі прохання, котрі без сліз читати неможливо: “Я вчуся в четвертому класі, – пише Марійка з Тернопільської області. – Ми живемо з мамою в селі дуже бідно. Мрію, щоб ми не бідували, а ще мрію, щоб з нами знову був наш тато, він полетів на небо і залишив нас”. Вразила розповідь Івана з Чернівецької області: “Я інвалід дитинства, з великим затрудненням зараз пишу. Мої батьки кладуть нам із сестричкою під подушку цукерки, та я хотів би отримати здоров’я, а це неможливо. Мені дуже прикро, що я не можу гратися, як всі діти. Бажаю вам довгих літ і дякую за те, що ви є.”
Поки пан Віталій вбирається у Святого Миколая, ми читаємо листи. Часто діти не просять подарунків, а бажають здоров’я усім людям і Миколаю, присвячують йому вірші, малюнки, листівки, розповідають про себе. “Мне не нужно никаких мерседесов, телефонов или домов для Барби. Я все равно верю, что ты есть. Если ты можешь, напиши мне письмо и передай привет Снегурочке”. “В мене буде братик, і ми обов’язково його назвемо Миколою, хотіла б будь-який подарунок від тебе на згадку”, – пише Олеся з Чернівецької області. А хлопчик з Тернопільщини просить: “Святий отче Миколаю, принеси мені, будь ласка, джипа на радіоуправлінні, 1 йогурт, 2 ківі, 3 банани, цукерки, мандарини і 2 граната”. “Мы ходили в воскресную школу и надеемся на коробку со сладостями”, – пише Лізонька з Харківщини. “Хочу автомата ігрушного, дисків з кінами і будку” – це бажання дитини з Рівненщини. Бувають і кумедні листи. “Передай привіт і рукавички моїй бабі Стефці, яка живе в Косові на вулиці Павлика”, – просить хлопчик з Черкаської області. А дівчинка із Запоріжжя розповідає: “У нас все хорошо, моя собачка стареет, у нее седая мордочка, но я люблю ее и помогаю дедушке выгуливать.” А над такими листами, як цей, дорослим варто задуматися: “Я мрію, щоб у всіх сім’ях батьки жили разом, щоб кожна кішка і собака мали свій дім”.
Хочеться завершити словами Лесі з Волині: “Хоча мені 16, я все одно вірю в Святого Миколая. Коли кажу друзям, що він існує, вони сміються з мене, але мені здається, що вони неправі. Нехай до кожної дитини прийде Миколай, даруючи радість і добро”
Кожний радий і чекає
на Святого Миколая,
Бо святий несе пакунки –
чемним діточкам дарунки…
Олена ПАВЛЮК,
Івано-Франківська область
| Comments: |
