Католицька сестра милосердя любила усіх віруючих
На старовинному цвинтарі у центрі Снятина привертає увагу до себе великий вишуканий пам’ятник, біля якого горить безліч лампадок, лежать квіти. Підходимо ближче. На ньому – зображення монахині західного обряду і великий текст, з якого не важко зрозуміти, що тут покоїться прах шанованої Марти Вєцької із Згромадження Сестер Милосердя, котра “присвятила себе службі вбогим та хворим і віддала життя за ближнього”. Пам’ятник прикрашений гарним вишитим українським рушником. Зрозуміло, що хочеться довідатися про неї більше. Адже сюди підходять люди, моляться...Марту Вєцьку, яка прожила всього 30 років, у Снятині називають матінкою. У 2008 році під час Архієрейської літургії у Львові держсекретар Ватикану Кардинал Торчіціо Бертоне провів беатифікацію, проголосивши Марту Вєцьку блаженною. Чим удостоїлась такої високої посвяти ця сестра милосердя?
Народилася вона 1874 року в північній частині Польщі у релігійній родині, де виховувалося 13 дітей (Марта третя). Дворічною дівчинка дуже захворіла, і її мама вважала, що одужання для дитини випросила у Матінки Божої П’ясечної, про що Марта довідалася пізніше, й завжди з шаною ставилася до Богородиці. У 18 років вона розпочала служіння Христу, у 19 – стала сестрою Згромадження Сестер Милосердя, і її відправили у лікарню міста Львова. Місця її служіння змінювалися, нарешті вона дісталася й до Снятина. Місцевий настоятель відправляв до неї своїх парафіян з різними проблемами та духовними переживаннями. Добра, терпляча й завжди усміхнена, вона дбала не лише про полегшення тілесних страждань, а й про духовне здоров’я хворих. Бувало, що в лікарняну каплицю приходило до сорока хворих, аби разом з нею читати молитви Хресної Дороги. У її відділенні ніхто не помирав без Таїнства Покаяння і без Причастя. Навіть не раз траплялося, що євреї просили про хрещення. Сестра Марта поважала кожну людину, незалежно був це поляк, українець чи єврей за національністю, греко-католик, православний чи римо-католик за віросповіданням. Її любові вистачало для всіх, як учив Ісус Христос. Сили для служіння Богу і людям набиралася з молитви. Про її жертовну любов до ближнього говорить сама кончина.
Палату, де лежала хвора на тиф, мав дезінфікувати молодий лікар, уже батько родини. Але Марта Вєцька вирішила зробити цю процедуру сама, усвідомлюючи, що наражає себе на небезпеку. Довго чекати не довелося – вже наступного дня стало зрозуміло, що вона заразилася тифом. Лікарі боролися за її життя, а жителі Снятина щиро молилися за сестру милосердя. Навіть євреї у синагозі. Але 30 травня 1904 року сестра Марта Вєцька відійшла до Господа.
Уже більше ста років на її могилу приходять віруючі усіх конфесій, аби вшанувати й помолитися, а ще попросити у матінки, як її тут називають, Божої ласки для себе. Кажуть, що для багатьох такі молитви помічні.
Марта Вєцька показала істинний приклад справжньої любові й служіння Богу, які об’єднують усіх, незалежно від віросповідання.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Івано-Франківська область
| Comments: |
