Пам’ятку археології «Семенова гора» на Волині розкопували… як кар’єр

Волинь має понад тисячу пам’яток археології. Правда, не всі вони задокументовані, бо бракує бажання громади, місцевої влади зберегти такі об’єкти. Одні нарікають, що коштів бракує, іншим взагалі наплювати на минувшину. Тож багато пам’яток втрачені сьогодні і для дослідників, і для історії назавжди.Унікальне урочище зникне, як і надбання світового значення  в Костополі?
Григорій Охріменко, знаний на Волині археолог, провідний науковий співробітник Волинського краєзнавчого музею, багато побачив за свій трудовий вік, бо не одну гору обходив, не одне поле досліджував. Каже, що деякі археологічні пам’ятки вже зникли з лиця землі.
– В нашій країні люди так халатно ставляться до минувшини, що аж душа болить, – каже Григорій Васильович. – Наприклад, у Костопільському районі Рівненської області знищили пам’ятку світового значення. У Великому Мідську піщаний пагорб розрили, а пісок вивезли на дорогу. Біля Березного також знищили об’єкт. Що там говорити... Археологів мало, на всю Україну – двісті. І половина з них – пенсіонери. На розкопки грошей не дають. Тобто залишилися фанати своєї справи, які не завжди отримують підтримку на місцях.
– А що скажете про Семенову гору поблизу Старої Вижівки, адже Ви також там проводили розкопки?
–  Її треба досліджувати й надалі і при бажанні місцевої влади надати  статусу пам’ятки археології. Я працював там 15 років тому і заявляю, що пам’ятка унікальна. Принаймні була (не знаю, як зараз). Це  період кінця мезоліту і початку нового кам’яного віку. Про цю місцевість я розповів у своїй книзі “Кам’яна доба на території північно-західної України (XII-III тис. до н.е.)”. Семенова гора – це дуже своєрідна пам’ятка. Ніде в Україні такої я більше не бачив, як і науковці з Києва.  Зверху на горі жили люди, ми знаходили їх житла, знаряддя полювання, фрагменти кісток тварин. Скребки, різці, наконечники стріл, пластини... Одне з жител я розкопав, деякі були знищені, бо люди брали з гори пісок. Зараз знахідки зберігаються у Києві в інституті археології.
– Що б Ви порадили місцевим громадам, якщо є такі пам’ятки?  
– На Волині є така рятівна служба від Академії наук для цих пам’яток. Керує нею Олексій Золотогорський, тож з ним такі питання і вирішуються.
Підприємці хочуть зробити зону відпочинку і вже скинулись                «у шапку»
Старовижівська районна рада ще в липні 2008 року рекомендувала райдержадміністрації вжити охоронних заходів, спрямованих на облік, державну реєстрацію, захист та збереження об’єкта, забезпечити особливий режим використання та збереження земельної ділянки в урочищі “Семенова гора” та утриматися від прийняття рішень щодо зміни цільового призначення. Однак пройшло два роки, а рішення не виконано. Депутат райради Борис Смілий, який п’ять літ обіймав посаду голови, сказав, що надання об’єкту статусу археології потребує великих грошей. Правда, не уточнив яких. Мабуть, ці витрати ніхто й не рахував. Ніна Марчук, яка керує відділом культури, додала, що на Старовижівщині є три пам’ятки археології – могильник курганний у Смідині, курган-шведська могила у Теклі та Городище у Яревищі. Незабаром у відділі введуть посаду спеціаліста з питань туризму і охорони культурної спадщини, тож, можливо, питання Семенової гори зрушиться з мертвої точки.
– Старовижівський район не є багатим на знахідки, – додав насамкінець Григорій Охріменко. – Але він і малодосліджений. Скажімо, комплекс пам’яток біля села Лютка становить великий науковий інтерес, адже там віднайдено зразки культур палеоліту. Там зібрана колосальна кількість наконечників, стріл (це період останніх мамонтів). Тож треба йти від села до села – і шукати. А процедура узаконення пам’ятки не така вже й складна: потрібно викликати археологів, щоб все описати, скласти облікову картку, виготовити паспорт – і звернутися в обласну раду. Цими справами має займатися при місцевій райдержадміністрації відділ охорони пам’яток.
А поки що ентузіасти вирішили створити біля Семенової гори базу відпочинку. Михайло Шлапай, депутат районної ради розповів, що у вихідні там можна нарахувати понад 30 авто: люди приїжджають сюди поспілкуватися з природою.
– Взимку таксисти з райцентру до гори здійснюють по 30 ходок. Це місце облюбувала і малеча – спускається з гори на санчатах. Тож підприємці Костючик, Романчук, Тарасюк, Савчук, родини Скулинців, Дубіків, брати Гурські скинулися, щоб там хоч якось облагородити територію: замовили лавочки, альтанки, зробимо і туалети, поставимо смітники (бо непотріб зараз люди викидають де попало). Може, хоч так вбережемо цю територію, – зауважив Михайло Петрович. – Окремо буде стоянка для авто.
– А пісок там зараз беруть?
– Якщо і беруть, то незаконно. Принаймні на сесії селищної ради виділили для цих потреб зовсім інше місце.
Тож чи узаконять в Старій Вижівці на Волині пам’ятку археології і чи уживеться вона із зоною відпочинку, покаже час. А може, пам’ятка втратиться, як і в Костопільському районі назавжди?
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•