Печальні і повчальні сторінки життя містечка-села
Підпис відсутній
До війни тут жили жиди
Роком заснування Острожця вважають 1528 – саме тоді “містечко одержало Магдебурзьке право від короля Речі Посполитої Сигізмунда”. Однак дослідження замчиська і віднайдені тут відкоси валів і камінні мури замку говорять про те, що вони служили за примітивну огорожу ще в X-XII столітті. Тобто історія села починається значно раніше. Беззаперечно можна стверджувати, що Острожець довгий час перебував у статусі міста. Недарма до сьогоднішнього дня центр села називають містечком як самі острожчани, так і жителі навколишніх сіл.
Цікавий той факт, що це село здавна було жидівським – перед Другою світовою війною їх тут проживало не менше півтори тисячі. Якщо жиди прижилися в Острожці, то, певно, почувалися комфортно, хоча є різні свідчення стосовно їхнього співжиття з українцями. Так, від 1563 року збереглася скарга луцького жида Юска Аграновича про нанесення йому ран якимсь Сидором Підгаєцьким у корчмі містечка Острожця. А один із острожецьких старожилів, 87-річний Олексій Черняк, розповідає, як зверхньо поводилися євреї перед війною:
– Бувало приїдемо з батьком до Луцька, а вони питають: “Купріяне, як там наша пшениця на вашому полі?” Пам’ятаю, як ми дітьми приходили на містечко бити жиденят, а вони співали: “Мужик гой, мужик гой, а жид комуніста, мужик буде робити, а жид буде їсти”. А нас старші хлопці навчили так: “Іде дощик, іде дощик, на дорозі слизько, утікайте жиденята, бо Гітлер вже близько”. У 1943 році німці острожецьких євреїв винищили.
Жидівських будівель в селі залишилося уже мало, немає тут і «обраних», але їхній вислів не забувся: “Нами розчинять, а вами замісять”.
Районну еліту закатували в підвалі
Перші совєти в Острожці, окрім того, що зробили тут районний центр (до цього був Малинський повіт), залишили по собі людську кров. 24 червня, після відступу Червоної Армії, енкаведисти звезли інтелігенцію із району до Острожця (усього 48 чоловік) і закатували у підвалі. Коли 26 червня червоні кати втекли, люди кинулися до льоху, який був забитий трупами з викрученими пальцями, вирваними нігтями, відрізаними грудьми. У священика на грудях – вирізана зірка, а біля жінки лежало немовля. Тетяна Репетуха, щоб забрати чоловіка, мусила засукати спідницю, бо крові було по кісточки.
Під час німецької окупації чимало острожчан воювало за самостійну Україну. А коли сюди прийшла Червона Армія, то загребла хлопців й чоловіків до своїх лав – боялися, аби вони не пішли у ліс. У “Книзі пам’яті України” записані 98 жителів Острожця, які загинули на фронтах. 1989 року тут відкрито пам’ятний знак “Борцям за волю України, тим, хто загинув у боротьбі з московськими окупантами. Невідомим і відомим”.
Нова влада взялася за створення колгоспу й розбудови райцентру, який був тут до 1959 року (потім створено Млинівський). Як згадує Ольга Мулярчук, заробляючи малолітньою копійки у колгоспі, усі віддавала батькові, щоб його не били об дерево уповноважені, які вимагали грошової позики. В Острожці тоді відновили майстерню промкомбінату, млин, збудовано плодоконсервний і цегельний заводи. А машинно-тракторну майстерню, як і районну лікарню, переведено з Малина до Острожця, відбудовано школу, їдальні, магазини. Особисто мені добре запам’яталася тутешня книгарня, де при совєтському дефіциті, можна було натрапити на хорошу книгу. Самі селяни й місцева інтелігенція найбільше будувалися у 80-х роках.
Бізнесмен Єремеєв не забуває односельчан
Школу у селі відкрили ще 1928 року. Надія Мальченюк, вчителька української мови, – перший директор. Зі спогадів місцевої жительки Софії Омельчук: “Учитель тоді знав тільки науку. Про господарство й мови не могло бути. Прибирала й готувала хатня робітниця. “Пані научицєлька” була зайнята собою та своїми вихованцями. Коштів у неї вистачало”. Згодом школа розбудувалася, і в радянські часи сюди у старших класах ходили вчитися з усіх навколишніх сіл. Зараз уже стало традицією проводити у лютому вечори-зустрічі з випускниками по всій Україні. А чи знає хто, що цю традицію започатковано саме в острожецькій школі! Директор Іван Тимченко вперше організував таку зустріч у 1955 році, яка згодом поширилась у районі, потім в області, а тоді по всій Україні. Недарма для острожецьких випускників перша неділя лютого, як престольний празник. Відомий бізнесмен, депутат Верховної Ради четвертого скликання Ігор Єремеєв готує подарунки до Нового року усім учням, дітям у садочку і вчителям – це вже стало традицією. Йому острожчани загалом дуже завдячують за допомогу. “Він своє село не забуває і багато для нас зробив!” – чула не від одного. В місцевій школі з теплотою згадують своїх вихованців, багато з яких гідні пера.
Прекрасне розташування села (17 км від Луцька), його розвинута інфраструктура зробили Острожець перспективним – сюди переїжджає чимало людей із Луцька. Словом, Острожець розбудовується і, можливо, усе найкраще в його біографії лише розпочинається. Правда, острожчани нарікають на брак спілкування, мовляв, колись було веселіше, а тепер люди більше по своїх домівках сидять, хоча тут дуже гарно відзначають день села, день Перемоги, релігійні свята. Чи не звідусіль з’їжджаються сюди на провідну неділю. Усі, хто тут народився, люблять своє село й гордяться ним. Недарма у “Пісні про Острожець” є слова: “Перейду всі дороги на світі, а на крилах сюди прилечу...”
Може, варто назвати містечком?
Острожець – одне із сіл у Млинівському районі, де найбільш розвинуте виробництво. Так, для прикладу, у 1988 році тут було сорок підприємств. Острожецький плодоконсервний завод (зараз приватизований), де працювало 300 осіб, випускав 50 найменувань продукції, яка навіть експортувалася. У “Сільгосптехніці” налічувалося більше сотні автомобілів, у “Сільгоспхімії” – стільки ж тракторів, в “Агробуді” – понад сотню різноманітної техніки. Звичайно, зараз про це не йдеться. Багато підприємств збанкрутувало, а приміщення орендуються приватними фірмами.
Проте й зараз село, де проживає 2618 людей (у 1913 році – 2800, 1939 – 3150), чи не найбільший платник податків до районного бюджету. Тут працює 20 різних підприємств, чотири підприємства зв’язку, є чотири аптеки, чотири медичні заклади, школа (469 учнів), садочок “Сонечко” (120 діток), Будинок культури, бібліотека. Острожець має 19 магазинів, три кіоски і сім барів, стадіон на 1400 місць з роздягальнями і душовими кабінами, відділення Ощадбанку і Приватбанку, перукарню, майстерню з ремонту взуття. Словом, якщо порівнювати з іншими селами, то його й тепер можна назвати містечком.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
