Введення в храм Пресвятої Богородиці
Це свято відзначають 4 грудня. Євангеліє нічого не згадує про цю подію, а говорить про неї протоєвангеліє Якова і псевдоєвангеліє Матвія “Про Різдво Пречистої Діви Марії”. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть його на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарія, батька св. Іоана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі св. Йосифом.
З проповідей на цей день Константинопольських патріархів, Германа і Тарасія, випливає, що празник Введення був установлений у VIII столітті. Типікон Великої Константинопольської Церкви (IX—X ст.), хоча не подає ані апостола, ані Євангелія на цей празник, але день 4 грудня має назву “Собор Святої Богородиці, коли була передана своїми батьками і приведена у храм Господній від трьох літ”. На Захід свято Введення прийшло досить пізно – аж наприкінці XIV століття, а в половині XV поширився по цілій Європі.
У календарному циклі народу це свято замикає осінній сезон і починає зимовий. Як на Новий Рік (а також і на Різдво, і на Великдень), хто перший прийде на Введення до хати, той буде першим “полазником”, себто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зранку до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя: “Коли ввійде першим молодий, гарний, здоровий чоловік, а ще й з грошима, то це добре: весь рік у хаті будуть усі здорові й гроші вестимуться. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось позичити, – то це злий знак”. Обсипали того дня корів насінням і мастили маслом вим’я, щоб давали багато молока, і обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.
А ще кажуть, скільки на “Введення” води, стільки на Юрія трави; як на “Введення” вода, то в літі молоко.
Підготувала Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
