Як Тоболи дві війни пережили

Тоболи розкинулися біля річки Стохід у Камінь-Каширському районі. На перший погляд – це звичайне село, нічим не примітне з поміж інших. Але в історичному плані воно дуже цікаве! Бо стільки всього пережило, стільки схоронило, що земля-матінка ще й досі рештки минувшини вертає.Місцеві жителі, почувши, що хочемо дізнатися історію їхнього села, відразу до сільського голови направили. Мовляв, Костянтин Борбич цю тему знає найкраще.
– Наші Тоболи прославилися у Першу світову війну, – розказує Костянтин Федотович. – Під час Брусиловського прориву тут у 1916 році зупинилася лінія фронту. Між австро-німецькими і російськими (царськими) військами велися жорстокі бої за Червищанський плацдарм. Тоді навіть вперше на території України німці з австріяками застосували у Тоболах газову атаку. Через рік вони таки відбили у росіян плацдарм, проте фронт так нікуди і не посунувся. Обидві сторони продовжували сидіти по різні боки річки Стохід, перестрілюватися та укріплювати свої позиції. Скінчилося таке “Стохідське сидіння” взимку 1918 року після заключення Брестського миру.
Тоболівців, як розповів Костянтин Борбич, ще раніше евакуювали. Першими у селі з’явилися російські війська. Вони півсела виселили під Брянськ та Курськ. На зміну їм прийшли австрійці з німцями, і решта жителів поїхали працювати на польських панів десь за Краків. Але після закінчення війни у свої рідні Тоболи повернулися майже всі. Старожили згадували, що цілими сім’ями вони по три місяці пішки йшли додому. Вели своїх корів, які мусили скитатися із господарями по світах.
Проте села, як такого, вже не було. Війна стерла його з лиця землі. Жодної хати, жодного деревця у Тоболах не залишилося, кругом були одні окопи, бліндажі і кладовища. Люди бігали з одного кінця села в інший, в надії побачити хоч якийсь знайомий кущик чи горбочок: по них визначали, де і чия хата стояла. Усі хотіли жити на місці своїх предків. Ось так Тоболи відбудувалися вдруге.
Поховання загиблих вояків привела у порядок польська влада, яка панувала аж до початку Другої світової війни. Можна собі уявити, скільки тут полягло солдатів, якщо тільки в одних Тоболах та околицях збереглося вісім кладовищ! Вороги за життя – австрійські, німецькі та російські вояки – після смерті “помирилися” і знайшли вічний спокій  поруч один з одним. Навіть надгробки із вибитими польською мовою даними загиблих збереглися.
– Саме ці упорядковані за Польщі поховання під час Другої світової війни реально допомогли селу, – говорить Костянтин Федотович. – Коли прийшли німці і почали наводити свої порядки, розумні люди здогадалися відвести головного німця-коменданта на кладовища: мовляв, от скільки ваших тут лежить, а ми за їхніми могилами доглядаємо. І треба ж такому статися: серед похованих німець знайшов своїх близьких родичів! Тож роки окупації Тоболи прожили без втрат: місцевих жителів не чіпали, хати не палили.  Навіть мій батько згадував, що у війну вони війни у селі не бачили.
***
Ось так Тоболи пережили дві війни. Скоро століття мине від початку першої, але забути про неї ніяк не виходить. Не в дивину для тутешніх жителів скелети солдатів. Бомби, снаряди та міни тут викопуються регулярно, аби тільки весна почалася. Земля виштовхує на поверхню те, що їй не потрібне.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область

• Нравится
•