Цейлонський індус хоче стати українським громадянином

За останні 20 років у пошуках кращої долі з України виїхало чимало наших співвітчизників. Більшість рветься в заможні держави з високим рівнем життя. Але й до нас також їдуть з бідних азіатських та африканських країн, у яких час від часу спалахують збройні конфлікти. Для пакистанців чи афганців і Україна приваблива, адже еміграція – явище загальносвітове, яке не оминуло й нашу країну. В селі Літвиця Дубровицького району вже 10 років живе біженець з острівної країни Шрі-Ланка, яка в колоніальні часи називалася Цейлон. 40-річний індус Раві Раджан одружений з українкою Валентиною Кришталевич, у них троє дітей-школярів.
Або в джунглі, або – смерть
У старенькій обдертій хаті куди не глянь видно злиденність. У великій кімнаті в кутку умивальник, поряд – порожній холодильник. Залатана, але чисто вимита підлога. Живуть усі п’ятеро в одній кімнаті.
– Я втік зі своєї країни, тому що там багато років триває громадянська війна між індусами та буддистами, – іноземець розмовляє з акцентом, російсько-українським суржиком. – У мене не було вибору – або йти в терористичну організацію “Тигри визволення Таміл Іламу”, або загинути від рук бойовиків.
Виріс він у селі. Відразу після закінчення школи виїхав у столицю країни –Коломбо. Але бойовики через батька погрожували, що все одно знайдуть і вб’ють, якщо Раві не піде з ними в джунглі. Тому Раджан через Індію за п’ять тисяч доларів виїхав зі Шрі-Ланки в Москву. А з Росії ще з чотирма нелегалами їх перевели пішки через кордон, і таким чином індус опинився в Україні. З іншими втікачами жив у Києві на Троєщині на квартирі у свого земляка, продавав цейлонський чай.
За словами Раві, якось у Києві на нього напали і пограбували, забрали документи та гроші. А врятувала його жінка Валентина Кришталевич, яка працювала тоді в українській столиці на хлібозаводі. Вони стали зустрічатися, а пізніше одружилися. У 1999 році народилася донька Сабрина, згодом сини – Рауман та найменший Валентин. Вони приїхали в рідне село його дружини і десять літ тут живуть.
Індус Раві Раджан має статус біженця і раз у два місяці отримує матеріальну допомогу від ООН – 160 доларів. На них та на дитячі виплати вони і живуть. З дружиною нам поговорити не вдалося, того дня вона пішла в ліс збирати журавлину.

Біженець ходить у православний храм
Емігрант мріє отримати українське громадянство, але пояснює, що йому чомусь відмовляють. Звертався і в Києві, і в Рівному в еміграційну службу.
Вже після нашої розмови я проконсультувався в юриста, який повідомив, що згідно статті 9 Закону “Про громадянство України” зі статусом біженця необ-хідно прожити в нашій державі три роки і тоді претендувати на отримання українського громадянства. Цей випадок – або чиновницьке свавілля, або в емігранта немає якихось документів.
Індус без паспорта не може влаштуватися на роботу. Каже, що залюбки поїхав би працювати у Рівне чи Сарни. Але не наважується залишити Літвицю, адже можуть затримати як нелегала. А потім спробуй доведи, що ти вже 13 років в Україні і маєш трьох дітей.
Цікавлюся, чи тримають якесь господарство?
– В мене коня немає, корови також, город не садимо, – безпорадно розводить руками емігрант.
Не збираюся нікого повчати, але в селі землі – бери, скільки хочеш. Тільки на ній треба працювати. Але щось не дуже охоче індус відгукується на цю пропозицію, лише нарікає, що наближається зима, а вони без палива.
Сільський голова Валентин Довжик пояснив: із заготівлею дров в їхньому селі немає проблем. Неподалік вирізується ділянка, тільки потрібно звернутися в сільську раду і мати бажання працювати.
Індус поступово звикає до сільського українського життя. У свята п’є самогон і закушує салом, вже й матюкатися навчився. Каже, що читає Біблію, ходить у місцеву церкву і дітей своїх хрестили за православним обрядом. З родиною зі Шрі-Ланки він не спілкується. На його листи вони не відповідають, навіть не знає, чи живі батьки.
Господар пригощає нас чаєм, який в Україні називають цейлонським, і пояснює, що цей напій ніякого відношення до острова Цейлон не має.
Кость ГАРБАРЧУК,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•