Без зарплат догралися до… єврокубків
Богуслав ГАЛИЦЬКИЙ
Пропонували машину, квартиру, та Луцьк не залишив
Творцем цього дива є головний наставник команди Богуслав Галицький. Заслуженим тренером України Богуслав Андрійович став ще у 1988 році. Тоді зі збірною республіки він виграв молодіжні ігри Радянського Союзу. Пропозицій щодо працевлаштування тоді у волинянина не бракувало. Була можливість поміняти Луцьк на Київ чи якесь інше благополучніше для розвитку волейболу місто.
– Якось до мене на “Волзі” приїхав ректор Тернопільського університету (при ньому виступає багаторазовий призер чемпіонатів України “Галичанка”). Його запрошення на роботу було дуже конкретним. Він одразу готовий був віддати мені ключі від машини, а у Тернополі на мене очікувала квартира – на той час власного житла я ще не мав. Але у 1990-му мені виділили двокімнатне помешкання у Луцьку – і це питання відпало. Тому жаліти, що відмовив ректору, не довелося, – пригадує Богуслав Галицький.
Та одного разу Богуслав Андрійович таки залишив Волинь і подався працювати у Польщу. Правда, закордонні заробітки виявилися нетривалими. Українця у сусідній державі приймали за “другий гатунок” і не надто довіряли. Вказували, кого брати у команду, а кого ні. В результаті Богуслава Андрійовича перевели на погодинну оплату. За два тренування український фахівець одержував 60 доларів, а це на той час було більше, ніж вдавалося заробляти у Луцьку за місяць. Але зараз, коли Богуславу Андрійовичу випадає потрапити до Польщі, його там радо зустрічають і обдаровують презентами – чимало з його тамтешніх вихованок, в яких не бачили таланту місцеві тренери, зуміли пробитися до польської збірної. Уже набагато пізніше кликали волинського фахівця до Англії і відверто сміялися, коли дізналися, які гроші він отримує на батьківщині. Тоді на Туманному Альбіоні юнацька збірна України під керівництвом Галицького завоювала срібні медалі чемпіонату Європи…
Є й зовсім свіжі пропозиції. Доньку Богуслава Галицького Аню – члена молодіжної збірної – кличуть грати і навчатися до США, причому запрошують разом із батьком. Але серце в Америку не лежить. Не хочеться відпускати за океан і єдину донечку.
– У мене відбулася дуже сер-йозна розмова. Після того, як я тричі відмовився, мені запропонували значно більшу зарплату. Просять, щоб брав дочку, ще одну дівчину з команди і приїжджав. Але кидати тут усе не хочеться. У мене характер не такий – не люблю бути десь батраком, – каже Богуслав Галицький.
Із 12 гравців національної збірної – три волинянки
Їхати кудись і кидати те, що багато років створював власними руками, дійсно негоже. А історія професійного жіночого волейболу на Волині нероздільно пов’язана з іменем Богуслава Галицького. Повернувшись із Польщі він зосередився на роботі в обласній дитячо-юнацькій спортивній школі. У 1993 році дівоча збірна Волині вдало виступила на чемпіонаті України, і Богуслав Галицький запропонував обласному керівництву створити професійний клуб. Тодішній голова облдержадміністрації Борис Клімчук дав добро. Клуб “Освіта” з Луцька розпочав виступи у другій лізі і за один сезон піднявся у першу, з неї через пару років – у вищу. Нині луцька команда грає у суперлізі. “Дозвіл” на вихід в еліту волинські волейболістки отримали від губернатора області Володимира Бондаря і ректора Волинського національного університету Ігоря Коцана. Навчальний заклад взяв на себе левову частку витрат, а дівчат із клубу забезпечили можливістю здобувати вищу освіту. Не тільки на факультеті фізвиховання, а на будь-якій спеціальності. Ця співпраця продовжується і зараз.
На одному з недавніх засідань Держкомспорту прозвучала офіційна статистика – волейбольна команда “Континіум-Волинь-Університет-ОДЮСШ” з Луцька єдина в Україні, яка грає у найвищому дивізіоні у своєму виді і на всі сто відсотків складається з власних вихованок. Вміння Богуслава Галицького працювати з дітьми і молоддю не залишилося непоміченим у Національній федерації волейболу. Його спочатку призначили головним тренером кадетської збірної України, пізніше зі своїми підопічними він пройшов шлях до української молодіжки, яку очолює і зараз. У кожній віковій групі у збірних України є від трьох до п’яти вихованок Богуслава Галицького. Аня Довгополюк, Інна Молодцова та Тетяна Поліщук виступають за національну команду, яка вперше за 13 років виборола право брати участь у фінальній частині чемпіонату Європи.
Литвин двічі обіцяв автобус
У більшості команд волейбольної суперліги гроші ідуть перед результатом. А у Луцьку все навпаки. “Континіум-Волинь-Університет-ОДЮСШ” – єдина команда в Україні з ігрових видів спорту, яка виступає у прем’єр-лізі, а її гравці і тренери не отримують заробітних плат!
Феномен команди Богуслава Галицького у тому, що гравці вірять у нього. Пройшовши школу Богуслава Андрійовича, вони мають непогані перспективи. Вихованки Галицького грають у хороших клубах у чемпіонатах Франції, Італії, Німеччини, США, Угорщини. Більше десятка колишніх волинянок-волейболісток мають за кордоном сім’ї і забезпечене життя.
– Був такий період, коли команда ледь не знялася зі змагань. Тоді я пішов у “Волиньліс”. Його керівник Богдан Колісник пішов нам назустріч. Давали копійки, але цього було досить, щоб вижити. Для прикладу, якщо у місяць нам випадало зіграти два тури на виїзді, нам цих грошей вистачало на один, – розповідає Богуслав Галицький.
Не має команда й власного транспорту. Вирішити цю проблему під час візитів до Луцька двічі обіцяв голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Але віз і нині там…
Минулого року “Континіум-Волинь-Університет-ОДЮСШ” мала нагоду зіграти у єврокубках. Команда могла подолати щонайменше два раунди. Але все так і залишилося у планах. Ціна питання тоді була 150-250 тисяч гривень. Вирішити його обласна влада не змогла.
– Ми просили хоча б частину цієї суми, щоб зіграти бодай один тур – все-таки це неоціненний досвід для дівчат. Але і цього влада нам не дала. Не знайшлося й спонсорів. Хоча те, що у середній футбольній команді витрачається за два місяці, у волейболі для високих результатів вистачило б на рік, – досі з болем згадує Богуслав Андрійович.
– Зараз нам стало легше. З’явився нормальний спонсор – фірма “Континіум”. Ми склали кошторис на рік і чітко по ньому працюємо, без відмовок про кризу. У нас немає проблем зі зборами, закупівлею форми, виїздами чи оплатою заявочних внесків у суперлізі, – веде далі Богуслав Галицький.
Найбільшою проблемою на сьогодні залишається відсутність заробітних плат. Дівчата дорос-лішають і повинні влаштовувати своє життя, тому грати за “дякую” уже просто не можуть. Аню Довгополюк “сватають” у Росію і пропонують заробіток в межах 5 тисяч доларів. Інну Молодцову кличуть у кілька українських клубів. У тернопільській “Галичанці”, для прикладу, гравці отримують по 25 тисяч гривень на місяць.
– З дівчатами у нас розмова завжди відверта. Якщо нічого не зміниться, ми будемо відпускати лідерів команди. Тоді єдиний вихід – знову опускатися у вищу лігу і там готувати нових волейболісток. Зараз тільки кажу дівчатам, щоб не поспішали з переходами. Бо після чемпіонату Європи рейтинг гравців зазвичай зростає. Засвітяться там – зможуть добитися кращих контрактів, – резюмує Богуслав Галицький.
Така проза життя. Про неї Богуслав Андрійович говорить спокійно. Його робота уже давно нагадує Сізіфів труд. Та й працювати він звик більше, ніж говорити. От би так усім нашим по-літикам.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
P. S. «Континіум-Волинь-Університет-ОДЮСШ» запрошує лучан підтримати команду у матчах півфіналу кубка України, які відбудуться 12-14 листопада у Луцьку. У п’ятницю підопічні Богуслава Галицького розпочнуть свою гру о 17.30.
| Comments: |
