У творчому надбанні художника Миколи Климчука з міста Дубна – десяток персональних виставок, перемоги на всеукраїнських та міжнародних мистецьких фестивалях та конкурсах. І це при тому, що хлопчику – лишень дванадцять років.Однолітки Миколи із шостого класу школи №5 міста Дубна стверджують, що юний художник нічим не відрізняється від своїх друзів – хіба що тільки краваткою, яку полюбляє носити. Натомість у душі хлопця – така велич художнього мислення, якої на весь клас вистачить. Отож, коли відбулася перша виставка картин Миколи Климчука, то її якраз і сприйняли як колективну. Посприяло цьому виставкове місце – просто у класі. Приємним було здивування багатьох відвідувачів, коли дізналися, що усі картини – це справа рук та душі одного учня.
– Після першої виставки Микола ніби відчув нагальну потребу у малюванні, – розповідає його мама Ніна Миколаївна. – Було якось, що Микола захворів і більше тижня не відвідував школу. Але тільки-но йому полегшало, як взявся за пензель та олівець і за весь “пропущений” у школі час створив майже два десятки художніх пейзажів та зарисовок.
– Мені здається, що я навіть народився з пензликом у руці, – фантазує хлопчик, – за що дякую Богу. Розвивати цей талант, звичайно, нелегко, бо доводиться відмовлятися від телевізора, прогулянок, дитячих забав. Але я за цим не шкодую, бо малювання теж насолода. Хоч інколи й обтяжлива. Для прикладу, моя остання робота – Дубенський замок. Щодня протягом тижня мама ввечері приводила мене під замкові мури, я вибирав найпривабливішу місцину, зробив десяток ескізів. Найбільше люблю змальовувати природу. На одному полотні навіть зобразив космос, яким він мені бачиться.
Зараз Микола вдосконалює свою майстерність у художній школі, у яку, до речі, хотів записатися ще у сім років. Але тоді не прийняли, мовляв, замалий… Наразі у шестикласника вже ціла колекція нагород. Недавно вона поповнилася дипломом із міжнародного художнього конкурсу імені Юліуша Словацького. А на цьогорічний День незалежності Миколу Климчука визнали переможцем у міському рейтингу популярності у номінації “Юний талант”.
– Нагороди – це, звичайно, втішно, – усміхається митець, – але мені набагато приємніше, коли на виставці біля моєї картини хтось пильно вдивляється у неї. Значить, недаремно малював. А перший серйозний підсумок своїм витворам хочу дати, коли намалюю сто картин. До цього вже недалеко.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
Comments: |