Луцький замок живе за рахунок туристів

Луцький замок входить у п’ятірку кращих замків України за реставрацією, благоустроєм, туристичною привабливістю. І правда, це одне з небагатьох місць у Луцьку, куди завжди поспішають іноземні туристи, де люблять фотографуватися щасливі молодята, де влаштовують найкращі фестивалі. За рік стіни фортеці зустрічають щонайменше 80 000 гостей. А тих, хто просто приходить помилуватися стародавніми мурами, й не злічити – їх сотні тисяч! Якими ж проблемами живе замок, ми поцікавилися у директора історико-культурного заповідника “Старе місто” Тараса Рабана.– У нинішньому році Луцьк святкує своє 925-ліття. Заповіднику ж всього 25.  Хоча ще у 1967 році були постанови, аби в містах таких як Луцьк, Кам’янець-Подільський, Чернігів (здається, сім населених пунктів, де є замки), створити історико-культурні заповідники. Тоді почали розробляти перші проекти, але з місця справа не зрушилася. Аж під таку круглу дату – 900-річчя – у 1985-му Кабінет Міністрів СРСР прийняв постанову про створення заповідника. Нині це стара частина Луцька – 41 гектар (сота частина сучасного Луцька), – розповідає Тарас Веніамінович.
– У якому стані зараз наша головна архітектурна родзинка?
– Якщо мова про Луцький замок, то це один з найкраще збережених і відреставрованих замків в Україні. Робота проведена колосальна. На території зроблено благоустрій, підлатано мури – відтворено зруйновані впродовж століть елементи. Зокрема, звели задню стіну кня-зівського палацу, яка водночас служила оборонною стіною (на жаль, на завершення бійниці та покриття не вистачає грошей).
Навколо фортеці була друга лінія оборони – Окольний замок. Ми докопалися до фундаментів і вже відтворили кусочок стіни. У нас – єдиний в Україні музей дзвонів, ми першими почали проводити фестивалі дзвонарного мистецтва. У будинку повітової скарбниці відкрили Музей книги. Велику допомогу в цьому надав владика Острозький і Рівненський Варфоломій – подарував частину своєї власної унікальної колекції стародруків. Маємо експозицію будівельної кераміки – з чого будувалося місто. Гордитися є чим. Мабуть, не випадково саме Луцький замок зображено на 200-гривневій купюрі.
– Але чи не найбільша гордість – то розкопки церкви Івана Богослова.
– Так. Розкопки почалися, коли було створено заповідник. У 90-х роках зроблено перший етап – накрили руїни церкви павільйоном. Друге життя у них вдихнув 2006-рік. Тоді держава була багатша – нам виділили 4 мільйони на “Старе місто”, з них 2,5 ми вклали у замок. Тоді вдалося зробити унікальний підземний маршрут. Відкривають його законсервовані руїни церкви Івана Богослова (ХІІ ст.). Це єдиний храм у Луцьку домонгольського періоду – в той час замок ще був дерев’яний, а церква вже стояла цегляна! Одна з унікальних знахідок – фрескові розписи кінця ХІІІ – початку XIV століття. Спершу малюнок наносився наче інкрустація дорогоцінним камінням (науковці виявили схожість такого розпису з мозаїчною композицією “Євхаристія” у соборі Михайлівського монастиря в Києві). Повторний вже містив зображальні композиції. Цікаво, що поряд з фресками знайшли й закам’янілий пензлик майстра.
Під час розкопок виявили й чимало поховань. Серед яких, імовірно, і князівське. Адже є відомості, що під час битви на Калці був смертельно поранений один з луцьких князів. І його поховали у Луцьку. Інші людські рештки ми зібрали у символічних трунах.
У XVІ- XVІІ століттях ця церква уже була напівзруйнованою. Пізніше єпископ Рудницький загорівся ідеєю поставити на території замку великий храм – на зразок костелу святого Юра у Львові. Уже звели алтарну частину (вона поглинула маленьку церкву Івана Богослова), але через рік Рудницький помирає, а його наступник до цього задуму виявився байдужий, тож будівництво заглохло…
У ХІХ столітті тут з’явилися господарські споруди – підвали. Ми їх теж відреставрували і об’єднали три підземні яруси в одну туристичну мандрівку. Повірте, це велике досягнення.
– Скільки сьогодні витрачає держава на реконструкцію й утримання замку “Старого міста”?
– Після такого чудового 4-мільйонного траншу у 2006-му наступного року на реставрацію ми отримали 300 тисяч гривень, у 2008, 2009 й 2010-му – нуль… На утримання персоналу, оплату комунальних послуг держава виділяє близько 250 тисяч на рік.
– А планів, мабуть, багато?
– Хотілося б задіяти в експозиціях усі три вежі. Але головне – хочемо зробити платформу над розкопками древнього храму і над ним звести його копію у всій красі. На жаль, церква Івана Богослова не збереглася на малюнках. Але науковці говорять про її схожість з Успенським собором у Володимирі-Волинському. На втілення цього задуму потрібні величезні кошти – десятки мільйонів гривень.
– Привида тут можна побачити? – випитую наостанок.
– От чомусь усі хочуть привида бачити. Я противник такого плану легенд. І кожному повторюю: наш замок добрий, у ньому не блукає жодна незаспокоєна душа. Хочеться, щоб люди з пошаною ставилися до цього місця і рука не підіймалася залишати по собі сміття й надписи на зразок “Тут був Вася”. Хоча… Це, мабуть, практика багатьох століть. Навіть сестра Лесі Українки Ольга Косач свого часу в замку залишила саме такий автограф…
Розмовляла Наталія КРАВЧУК
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•