Як до голови прийшла… субвенція
Був час, коли один із поліських районів Рівненської області очолив колишній культпрацівник. Сам по собі він – людина як людина: і щира, і привітна, і більш-менш ділова. Однак в економіці, чого гріха таїти, – профан. Дебет-кредит та інша фінансово-математична термінологія була для нього – як Джомолунгма для початкуючого верхолаза. Але гонор брав своє – і він щоразу вдавав із себе всезнаючу людину. На тому, зрештою, і погорів, отримавши прізвисько «Субвенція».
Усе сталося за одну мить – якось зателефонували у приймальню з фінвідділу і попросили секретарку повідомити голову, що прийшла субвенція, тобто грошова допомога з державного бюджету. Секретарка відразу ж поспішила доповісти радісну новину своєму шефу, відчинила двері у його кабінет і ще з порога доповіла:
– Іване Івановичу, субвенція прийшла.
А Іван Іванович, навіть не моргнувши оком, у відповідь діловито мовив:
– Кличте, нехай заходить…
Тоді, звичайно, субвенція на прийом до голови не потрапила, а ось після того вона до начальника таки приклеїлася – прізвиськом.
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
