65 років тому закінчилася Друга світова війна

2 вересня 1945 року перемогою над Японією закінчилася Друга світова війна, яка тривала шість років. Бо прийнято вважати, що її початком є напад Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року. Хоча фактично вона розпочалася ще 7 липня 1937 року воєнними діями в Азії. І головна причина, що привела до цієї найбільш кровопролитної бойні, – це прагнення “сильних світу цього” перерозподілити світ по-новому.Рузвельт втягнув американців у війну з Японією
Бо як пам’ятаємо, Перша світова закінчилася підписанням Версальського мирного договору у червні 1919 року і поділом частини земель (з ігноруванням етнічних принципів), які відійшли від Німеччини, між іншими державами. Контроль над сферами впливу тримали США, Франція, Великобританія, що аж ніяк не подобалося Німеччині, Італії, Японії. І, безумовно, не без участі Радянського Союзу, який під гаслом “світової революції” ласо поглядав і на Азію, і на Європу. А “великому капіталу”, який фактично правив і править світом, ця війна потрібна була для збагачення.
“7 грудня 1941 року Японія раптовим нападом на американську військову базу Перл-Харбор, що на Гавайських островах, розпочала  війну проти США та Великобританії” – приблизно так подають історичні підручники вступ Японії у Другу світову війну. Після чого війну США    оголосили Німеччина та Італія. Хоча насправді для американців це не був несподіваний напад. Рузвельта розвідка попередила, що саме 7 грудня Квантунська армія готується до нападу на їхню військову базу. Війну можна було попередити, але найбільшим противником цього була грошовита мафія, якій потрібна була ця війна (81 відсоток американців були проти війни з Японією), і вона тиснула на Рузвельта, котрого вчетверте посадила на президентське крісло. І президент США всупереч своїм воєначальникам робив усе можливе, аби втягнути свою державу у війну. Йому це вдалося. Війна з Японією велася в Азії і на Тихому океані.
Та вже у жовтні 1944 року, програвши морську битву у затоці Лейт, Японія зрозуміла, що програла цю війну. Після чого її державні представники звернулися до папи Римського, аби той попередив США про їхню готовність до мирних переговорів. Штати на це не зреагували. В березні наступного року головнокомандувач японським фронтом Макартур прислав до Вашингтона генерала Кені, щоб той переконав американський уряд про готовність японців до закінчення війни, а тому їм аж ніяк не потрібна допомога Москви. Йшлося навіть про умови капітуляції. Американці не почули й цього. Справно працювала кремлівська мафія.
Навіть японський імператор 10 липня звернувся до Сталіна, аби той став посередником у їхньому примиренні зі США. Та Сталін після Ялтинської угоди у лютому 1945 року сам планував там “повоювати”, щоб прихопити собі добру частину азійських і тихоокеанських земель.
Совєти готувалися  з американською зброєю
Після усіх цих заяв новий президент Трумен все-таки дав наказ скинути на Японію атомні бомби: 6 – на Хіросіму, 9 – на Нагасакі. Тоді загинуло десь 250 тисяч японців (переважно це були жінки, діти, старики). То чи варта була після цього допомога Кремля, який запросив у США для війни з Японією 3000 танків, 75 000 військових автомобілів, 5000 літаків?! Квантунська армія знала, що їй кінець. Проте 9 серпня Москва оголошує Японії війну. Американський історик професор Ров пише: “США виграла війну з Японією вже перед Ялтинською нарадою. Тяжко навіть тепер зрозуміти, нащо було платити Московщині таку величезну винагороду за її кількаденну участь у цій війні, що її війська США цілковито не потребували”.
Москва й справді отримала “достойну” винагороду за ці 20 днів війни після того, як Японія 2 вересня 1945 року на борту лінкорна “Міссурі” підписала капітуляцію: окрім того, що заволоділа великою кількістю японської техніки, захопила Курильські острови (де створено потужну військову базу, направлену проти США), острів Сахалін, Маньчжурію із її залізницею, порти Дейтрон та Порт-Артур, взяла під свій контроль Монголію та Китай. Акт капітуляції з радянської сторони підписував українець генерал-лейтенант Дерев’янко.
– Ми хоч і не були повнолітніми, проте потрапили до останнього  воєнного призову, – пригадують ті давні події волиняни Олександр Багнюк та Петро Сулік, учасники японської війни. – Звільнивши Волинь, одразу всіх хлопців демобілізували, боялися, щоб не пішли в УПА. Осінь і цілу зиму ми провели у Саратові в землянках, годували, аби не вмерли. Там разом із в’язнями прокладали газопровід “Саратов – Москва”. А вже навесні 1945 року нас відправили на Далекий Схід. До 9 серпня були в Маньчжурії. (Це ще раз підтверджує: Москва знала, що братиме участь у цій війні – авт.), де, крім Квантунської армії, ще була армія Семенова. До боїв ми не були підготовлені, бо не вчилися воювати, а працювали. Дощі, багно, і ми тягнулися тими розбитими дорогами. На одній японській точці нашим бійцям вдалося взяти в полон японця, прикованого довгим ланцюгом. Біля нього була їжа, зброя, в запаснику – куля і фінка. Тобто, як самурай, він був готовий до харакірі (розпороти собі живіт). І так само бачили їхніх льотчиків-камікадзе – вони вилітали на завдання чи в бій, а назад уже не поверталися. Демобілізувалися аж у 1950 році. Але чомусь про тих, хто воював у Японії, не згадують...
Думаю, що Союзу, “найгуманнішому суспільству”, незручно було згадувати цю війну і тих, хто там загинув чи воював. Адже розпочали її після ганебного винищення японців ядерною зброєю. І йшлося не про визвольну війну, як вони наголошували, коли говорили про війну з фашистами, а суто про загарбницьку. Закінчилася Світова війна й розпочалася холодна між двома наддержавами – США та Радянським Союзом, які утвердилися саме після Другої світової війни.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•