Школу збудували за рік

Школа в Раковому Лісі – один з найкомфортабельніших сільських освітянських закладів не тільки Камінь-Каширського району, а й Волині. Її триповерхова споруда височіє в центрі села не так уже й багато часу – лише другий десяток років пішов віднедавна. А до того було старе приміщення, у якому, зі слів її директора Олександра Кузьмича, школярі не вчились, а мучилися, потерпаючи від тисняви та нескінченних ремонтів.
Батькам так допекли ті постійні шкільні проблеми, що на випуску (за іронією долі, останньому в старому приміщенні) один навіть сказав спересердя: “Хай би вона згоріла чи розвалилася, то, може, швидше нову звели б!”
– А днів через три-чотири після випуску, – розповідає далі директор, – на Камінь-Каширський район налетів ураган! У числі найбільших його руйнувань опинилась і наша школа. Лишилися, практично, самі стіни з вибитими вікнами й потрощеними дверима. Єдине, що втішило, коли побачив ту руїну, це те, що над бібліотекою даху трохи зосталося і ми встигли до дощів її накрити, врятувавши таким чином всі підручники.
І ось третього дня після буревію в село приїхав тодішній президент Леонід Кучма. Перед його візитом усі сили й техніку району кинули на розчистку дороги від повалених дерев та стовпів. На зустріч з президентом зібрався чималий натовп людей. Леонід Данилович почав цікавитися, чи багато біди наробив ураган. “Багато!” – відповіли люди й стали перераховувати збитки. Не забули і про школу сказати. “Побудуємо нову! – сказав рішуче президент і, повернувшись до своєї свити, додав: – Щоб до першого вересня наступного року була готова!” Ще й пообіцяв приїхати сюди знову, мовляв, на перший дзвоник!
Не вірилося, що з тих слів щось вийде, бо тоді ж була криза, безгрошів’я, по півроку зарплати не платили… Де в таку розруху знайде держава кошти? Та от наступного дня до школи привезли бульдозера, далі другого, третього, пішла інша тех-ніка, будівельники вагончики притягнули… Закипіла робота – ще навіть проекту ніякого не було. Тож першого вересня наступного року, як і було обіцяно, ми ввійшли в нову школу.
– А якби не буревій?
– Так і залишилися б у старій, без сумніву. Незадовго до стихії я їздив до столиці в міністерство у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, особисто зустрічався з тодішнім його очільником Пінчуком, розповів йому, як мучимося в тисняві, як холодно взимку, що палимо день і ніч, а нагрітися не можна, що годуємо майже 600 учнів у їдальні, розрахованій усього на 60, що класи розміщені в кількох приміщеннях, до одного з яких віддаль півкілометра… Міністр вислухав і порадив старші класи перевести взагалі в міську школу (Раків Ліс неподалік Каменя-Каширського), а з нашої зробити восьмирічку…
До речі, можна сказати, що завдяки буревію і коштам, які Міністерство виділяло для Раковоліської, добудували ще й школу в селі Підцир’я, будівництво котрої тягнулося десять років, тож тамтешні діти сіли за парти в новому приміщенні того ж дня, що й наші.
– Кучма приїжджав на відкриття?
– Ні. Його, очевидно, відговорили. Бо якби приїхав, то полетіло б чимало керівних голів, що не спрацювали як слід. А якби він настояв би на приїзді, то школу зробили б ще краще. Утім, великих нарікань на будівельників не маємо. Є недоліки, та якщо порівняти з Підцирською школою, яку здавали одночасно, то там їх набагато більше. Ще й досі переймаються ними колеги.
– Ну, а як нині живеться школярам такої красуні-школи?
– Якщо є проблеми, то державного масштабу. Освіта знецінилась, учні чомусь думають, що можна вступити у вуз, не маючи значного багажу знань, тому не всі прагнуть як слід навчатися. Не все зрозуміло із зовнішнім незалежним оцінюванням, ходять чутки про його скасування. Хоча ЗНО – помітний крок уперед, але в нашій державі, на жаль, подібні кроки губляться, їх багато хто не бачить.
– Можливо, це пов’язано зі зміною керівництва в міністерстві освіти?
– Міністр освіти на школу майже не впливає. На неї впливає особистість вчителя та організаторські здібності шкільної адміністрації, а також співпраця з батьками та громадськістю. Міністр далеко, і, може, йому шкільна освіта сьогодні не так важлива, як важлива політична діяльність.
Микола ШМИГІН,
Волинська область
Фото автора

• Нравится
•