– Хоч коштує віялка недешево – дві з половиною тисячі гривень, – каже Юрій Петрович, – але я тепер не матиму проблем з підготовкою до сівби насіннєвого матеріалу. Обробляємо 10 гектарів поля, п’яту частину торік відвели під картоплю. І саме картопля принесла нам найбільший зиск. Цьогорічної ранньої весни заготівельна ціна на картоплю дійшла до двох гривень тридцяти копійок і на два тижні зупинилася на цій позначці. Саме у цей період ми і здали десять тонн. Тепер ще на сімдесят п’ять соток збільшили картопляний клин у порівнянні з минулорічним. Садимо картоплю різних сортів, серед яких віддається перевага “Беллі Росі”, “Сувеніру”. Поле під картоплю удобрюємо органікою. Вирощуємо також цукрові буряки, однак це ризикованіше. От лежить у нас десять тонн цукру. Коли стикаєшся із ціною по 340 гривень, то, чесно, образливо стає. І політика держави не зовсім правильна – понавозили з-за кордону цукру із тростини, а наш вітчизняний, хоч і якісніший, але мусить на ринку поступатися закордонному, дешевшому.
Ще одна проблема, яка гнітить фермерів, – це постійні пустослівні обіцянки дотувати тваринницьку продукцію. На позаминулорічну дотацію уже й не сподіваються. А ось у минулорічну ще вірять – за бички, яких здали вагою не менше 560 кілограмів. Нині взялися розводити свиней. Мають тридцять голів. Вигодувавши свиню, здають її переважно живою вагою. Мороки менше, а гріш той самий, якби здавали тушкою. Молоко трьох корів здають заготівельникам. Вигідніше було б переробити молоко на сепараторі, отримати масло, сметану, сир і продати на ринку, але поки що брак часу.
Загалом у торговицьких фермерів є бажання працювати, розвивати виробництво. Недарма ж взяли собі за правило кожного сезону поповнювати господарство різнофункціональною технікою, розраховувати реальну потребу у кормовій базі, у кількості поголів’я, яке спроможні утримати. А в держави вони просять лише одного – хорошої організації ринку збуту, належної дотаційної та цінової політики. Сергій Новак,
Рівненська область
Comments: |