Подружилися узбечка з українкою

Пригадались шкільні роки, коли після 9 класу нас возили на екскурсії по всьому Радянському Союзу, і мені випала честь побувати в Москві та Ульяновську. Пробули ми недовго, а запам’яталось на все життя. Каталися по Волзі катером, відвідували театр, Ленінський меморіал. З нами були узбеки, литовці, татари, білоруси. Всі такі дружні! Я тоді подружилася із Сариковою Мастурою. Проходили роки, і ми з узбечкою Мастурою листувалися, висилали посилки одна одній, навіть вишила я їй кофту. Були з нею, як сестри – я знала про її життя, вона про моє. Був момент, що вона хотіла приїхати, але дітки приболіли. Листувалися ми з нею до 1991 року, а тоді зв’язок обірвався.
Рік тому, думаю, напишу на стару адресу, може, відгукнеться.
Прийшла відповідь на мій лист, який читаю і перечитую вже сто разів. Стільки радості! Немає між нами національної різниці. У нас обох вже є по три онучки. Ми знову листуємося, міняємося фотографіями, ділимося радощами і печалями. Мрія у нас одна на двох – зустрітися!
Зінаїда ОЛЕКСЮК,
с. Дуліби Турійського району Волинської області

• Нравится
•