Дрогобицький синьо-жовтий прапор дав старт усій Україні
Дрогобиччанам вистачило мужності підняти синьо-жовтий прапор
З українським стягом... у в’язницю
Правда, треба зауважити, що в народі повелося говорити жовто-блакитний прапор, а не синьо-жовтий (і стосовно поєднання цих кольорів до цього часу точаться дискусії). Колишній голова Генерального секретаріату УНР Володимир Винниченко згадував, що замість біло-синьо-червоного прапора ми вішали жовто-блакитний”.
Історія нашого прапора сягає у давнє минуле. Вважають, що він походить від герба Галицько-Волинського князівства: золотого лева на синьому тлі. Символу української нації синьо-жовте знамено набуло у 1848 році під час революції в Європі. Як державний синьо-жовтий прапор його проголошували IV Універсалом 11 січня 1918 року, законом ЗУНР від 13 листопада 1918 року. Воїни УПА теж боролися під цим знаменом – символом української нації, а ще червоно-чорним, яке означало здобуття волі навіть ціною життя.
1990-й рік можна назвати переломним. Звістка про те, що на ратуші Дрогобицької міської ради підняли синьо-жовтий прапор, громом пролунала над Україною. Це сталося 2 квітня після того, як депутати прийняли таке рішення на сесії місцевої ради. І жовто-синє знамено було підняте не поруч із радянсько-українським прапором, а на його місці! Комуністичний червоно-синій прапор тут зняли зовсім із міської ради. Це був надто сміливий крок.
Бо до цього 9 березня 1990 року з національним прапором жителі Бучача уже виходили на мітинг. А 14 березня 1990 року синьо-жовтий прапор був піднятий над Стрийським міськвиконкомом на вимогу народного віча, що значно пом’якшувало відповідальність місцевої влади. А дрогобицькі депутати взяли на себе юридичну відповідальність. Хоча вони зовсім не применшують ролі стрийчан, бо хтозна, якби не ті, то коли б на їхній ратуші замайорів український прапор. 1 квітня у Червонограді на міській раді разом із червоно-синім теж встановили синьо-жовтий. Так само дрогобичани пам’ятають молодих героїв із Стебника (містечко неподалік Дрогобича і Трускавця) Романа Калапача, Любомира Старосольського, Петра Яруніва, Зеновія Дмитріва. Вони ще 9 травня 1972 року підняли у своєму місті національне знамено, що, зрозуміло, не зійшло їм з рук. Організаторів цього “бунту” проти радянської влади засудили: Роман отримав три роки суворого режиму, а Любомир два роки загального режиму. У Нетішині національні прапори з’явилися на екологічному мітингу 27 серпня 1989 року. Та й у самому Дрогобичі синьо-жовтий прапор теж побачили значно раніше – на мітингу біля церкви Святої Трійці 30 липня 1989 року.
Тут першими позбулися червоно-синього знамена
– Ми гордимося тим, що зробили перший реальний крок до здобуття державної незалежності, – каже Михайло Белей, один із чотирьох прапороносців, патріот-націоналіст по духу і лікар за фахом (нині завполіклінікою Дрогобицької районної лікарні №5, до речі, у 70-х роках працював на Волині і в Луцьку). – Ми знали, що у нас можуть бути проблеми, але невідступно йшли вперед. Як кажуть, або пан, або пропав. Ратуша височенна, і до верху ще треба було дістатися. До того, ключів від неї не мали. Мусили “притиснути” кадебе. Знамено на площі Ринок освятили і встановили його на ратуші. Прокурор нам на сесії пригрожував тюрмою, мовляв, незаконно. Ми прийняли рішення не два разом вішати, а наш один – синьо-жовтий! Дехто говорив, як так, в Стрию два прапори, тому наш казали вішати при вході. Зараз цей прапор зберігається у музеї. Так уже з 2 квітня у Дрогобичі синьо-жовте знамено гордо майоріло як державне, символізуючи самостійність...
Відразу наступного дня, 3 квітня, український прапор вивісили у Львові. І цей патріотичний почин естафетою переходив від міста до міста: 15 квітня – Івано-Франківськ, 29 квітня – Тернопіль, 13 червня – Житомир, 16 червня – Рівне, 24 липня – Київ. Тут прапор за рішенням міськради повісили поруч із державним перед будинком міськради. У багатьох з них влада разом із відповідними органами чинила спротив цьому національному поступу, та крига уже скресла... І лише восени 1991 року патріотичний дух переміг у Верховній Раді – 4 вересня над Радою поруч із червоно-синім замайорів синьо-жовтий прапор. А ще через декілька місяців, 28 січня 1992 року, національний прапор був визнаний державним. Цього дня майже по всій Україні почали піднімати синьо-жовтий прапор.
23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ “Про День Державного Прапора України”, яким встановлено нове свято – День Державного Прапора України, що відзначається 23 серпня.
Але дрогобичани, на відміну від жителів інших міст, які “встановили і забули”, окрім державного свята, відзначають 2 квітня також і своє місцеве – день, коли синьо-жовтий стяг замайорів у їхньому місті. А ще вони на честь цієї знаменної події хочуть встановити пам’ятний монумент. Якщо вистачило патріотичного натхнення й мужності підняти прапор – вистачить мудрості й сили увіковічити цю подію для нащадків. Учімося у таких людей постояти за свої національні ідеї.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Львівська область
| Comments: |
