Донька хоче віддати матері нирку
Ми часто пишемо про те, як батьки, щоб врятувати дітей, віддають їм свої органи. Та Тетяна Бураковська з села Ставчани Кіцманського району Чернівецької області на це надіятись не може, адже виросла в дитячому будинку і про матір й батька нічого не знає. Вже десять років три рази в тиждень вона їздить в Чернівці на сеанси гемодіалізу. Якщо з якихось причин пропустить хоч один з них – помре. Не в силі дивитись на такі муки 18-річна донька Марійка, хоче стати для неньки донором. Зрозуміло, що Тетяна на це не погоджується й сподівається, що хтось віддасть їй здорову нирку… трупа.
Сирота знайшла сім’ю в лікарні
Таня виховувалась в Оршівському дитячому будинку. Як і звідки туди потрапила – не знає. Відомо лише, що рішенням суду її забрали від батьків, отже сім’я була неблагополучна. В дитинстві дівчинка більше часу проводила в лікарні, ніж у виховному закладі. Ніхто про неї не питав, не провідував, тому не дивно, що під час чергового перебування в медичному закладі, почувши якось добре слово від старенької пацієнтки, дитя всім серцем потягнулось до неї. Бабуся часто кликала хворобливе дівча до себе в палату. Пригощала солодощами, виноградом. Вона познайомила Таню зі своїм сином Василем та його дружиною Марією. У подружжя не було дітей, а бачачи, як кволе дівча шукає любові та ласки, вирішили її вдочерити. Це було велике щастя. У Тані несподівано з’явились мама й тато, й дитина сповна віддавала їм свою нерозтрачену любов. А Василь з Марією тішились донькою та сподівались, що на старості буде кому доглянути. Після закінчення школи Таня пішла працювати в колгосп. Приносила до хати свою копійку. Скільки-то радості було, коли купила перший подарунок батькам! Згодом й заміж Таню віддали. Невдовзі народилось двоє дівчаток. Здавалося б, ця сім’я оповита світлими променями щастя. Та чорна хмара затьмарила їх життя несподівано – помер Василь, на якому трималась вся родина. З горя зігнулася Марія. Все частіше чоловік Тані почав нарікати на здоров’я, врешті-решт йому призначили другу групу інвалідності. Нездужала й Таня. У неї почали опухати ноги й боліти всередині. Лікувалася самотужки, й на деякий час легшало. Та одного разу так скрутило, що ледве доїхала до лікарні. “Жіночко, та у вас однієї нирки нема, а друга тримається на волосині” – вжахнулись медики. Терміново кинулись рятувати хворий орган, та безрезультатно. Як відомо, нирки очищають кров від усіляких відходів. Без них настає отруєння всього організму та… смерть. Щоб врятувати життя 26-річній матері двох дітей, її підключили до апарату штучної нирки.
На кого сподіватись хворій?
Кожна хвороба страшна, але ця страшна по-своєму. Щотижня, у вівторок, середу, четвер, вона встає зранку і йде на зупинку, щоб автобусом за 30 кілометрів їхати в обласну лікарню. Там, під крапельницями, проводить чотири години і знову назад, додому. Все її життя обертається навколо лише цих трьох днів. Вдома на неї чекають хворий чоловік, доньки та 78-літня названа мама. Вже кілька разів жінка їздила на консультацію до Києва, там обіцяють зробити безкоштовну операцію по пересадці нирки. Це офіційно на неї не потрібно жодних грошей, але на кишенькові витрати, як попередили в столиці, потрібно 10 тисяч доларів. Таку захмарну суму сільській безробітній жінці ніде взяти. Великої господарки сім’я не має, бо нікому коло неї робити. Живуть на пенсію чоловіка й бабусі. І, можливо, Таня б опустила руки, якби не добре серце та ініціативність кіцманського районного журналіста Мирослава Куєка, який закликав увесь район, всіх небайдужих до чужої біди людей зібрати потрібну суму. У кожному номері газети він нагадував про збір грошей для Тані, й спільними зусиллями громади вдалося віднайти гроші, та виникла інша проблема – нема нирки. Щоб отримати життєво необхідний орган, потрібно ставати у чергу, а вона тягнеться роками.
– Мені підказували, що на чорному ринку можна купити нирку за 35 тисяч доларів і мені її пересадять, правда, нелегально, та де взяти таку суму? – журиться жінка. Вона розповідає, чула, ніби можна пересадити нирку від людини, яка загинула в автокатастрофі, коли цей орган не пошкоджений, та зробивши аналізи на сумісність. Зробити це можна за письмової згоди рідних. Чи правда це? Завідуючий відділенням гемодіалізу Чернівецької обласної клінічної лікарні Ігор Лупуляк сказав, що відповідати на такі запитання не в його компетенції. Трансплантацію нирки роблять у Києві, Запоріжжі, Донецьку, а як це проходить, не його, мовляв, діло. Нині в Чернівцях життя 63 людей підтримує апарат штучної нирки. По цілій Україні їх тисячі. І вони залишилися наодинці зі своїми проблемами, декого рятують рідні. А як бути Тані? Жодна мати не погодиться шкодити дитині, аби порятувати себе. Прикро, але у нас громадяни самотужки борються за своє здоров’я. Платять офіційно й неофіційно, хоча в Україні, яка так прагне дорівнятися до Європи, це мало б робитися на державному рівні, організовано й законно.
Руслана ТАТАРИН,
Чернівецька область
Тетяна БУРАКОВСЬКА
| Comments: |
