Вільховець годує пів-України
Галина Баранюк з дочкою Лесею на помідорній плантації
Помідори, перець, цибуля, огірки, баклажани, селера – цілі плантації овочів вирощують жителі села Вільховець, що у Борщівському районі. Бізнесом на городині зайняті всі 530 тутешніх сімей. Умови для цього створила сама природа, насамперед – близькість Дністра, який забезпечує для Вільховця унікальний мікроклімат.
На своїх двох гектарах землі Баранюки посадили по 10 тисяч кущів помідорів і капусти, 20 тисяч – перцю. Деякі родини “кладуть” (місцевою говіркою) його і по 40 тисяч. Цьогоріч через дощі фітофтора лютувала, як ніколи, і люди викидали плоди мішками. Не допомагала й “хімія”. У селі підрахували, що від 9 травня і до середини липня було лише 9 погожих днів. У Баранюків негода знищила третину насаджень, але вони мають надію на пізні сорти томатів, перцю, урожай огірків, які можна садити вдруге. Баранюки дають раду самі, а декотрі сім’ї наймають помічників із сусідніх сіл, платять робітникові по 80-100 гривень за день, тричі годують.
Найпопулярніші сорти у Вільховці – молдавського, голландського “походження”. Із двох кущів, скажімо, “Толстого” можна зняти відро томатів. Зараз – пік збору помідорів. Щодня у село навідуються перекупники, та вільховечанам вигідніше відвозити урожай гуртовикам у Тернопіль, Чернівці, Хмельницький. Поромом до Чернівців – рукою подати. Переправа на протилежний берег Дністра в один кінець коштує 15 гривень, своїм же авто бензину випалиш на куди більшу суму. У селі понад 80 бусів, 350 легкових авто, мала техніка.
– Завдяки овочам не бідуємо, але й у розкошах не купаємося, – каже Галина Баранюк. – Більша частина виручки йде на купівлю свіжого насіння, плівки для теплиць, міндобрив, отрутохімікатів. А кожен день на щось треба й жити. Закінчиться сезон – поїду збирати малину до Польщі.
Сільський голова Петро Куропатва першим у селі облаштовує на своїй плантації сучасну систему поливу. Перець простіший у вирощуванні, ніж помідори – не треба підв’язувати його, перев’язувати, пасинкувати, та й ціна привабливіша.
– Минулого року село забезпечило перцем цілий Кам’янець, а тепер, напевне, перекриємо всю Хмельниччину, ще й Львову, Чернівцям дістанеться, – хвалиться голова. – За нашим перцем приїжджають навіть румуни. Овочі “клали” й за радянських часів, але кустарно. За рахунок городини люди й живуть, бо інших виробництв немає. Але важко їх переконати, аби страхували свої урожаї.
Світлана КЛОС, Тернопільська область