Новостворені господарства дають фору старим
Василь ШТАНДЕР та Петро ЯКИМОВИЧ перевіряють якість зернових
Хто не обробляє землю – з тим розпрощаються
– Господарства на Турійщині, як і скрізь, пережили реформування і не найкращі часи. Роботою деяких похвалитися не можу. Однак є новостворені. Хоч їх одиниці, але не випадково з’явилися, бо продуктивно працюють. Все, звичайно, впирається в кошти, – переконаний Віктор Микитюк, начальник управління агропромислового розвитку Турійської райдержадміністрації. – Якщо інвестор має фінанси, вкладає їх в розвиток свого підприємства, то й успіхи є. На сьогодні в районі діє 42 агроформування, з них 30 фермерських – більшість обрала таку форму господарювання (лише 2010 року зареєстровано три нові – “Поліський колос”, “Еко світ”, “Факторія”). Непогано працюють фермерські господарства “Аміла”, “Перлина Турії”, СВК “Батьківщина”, “Дружба”, “Слава”, “Волинь”, ТзОВ “АПК Волинь”, “Заповіт новий”. Саме в них зосереджена половина посівних площ всього району. Багатьом довелося до списку культур включити нові, надавати населенню якісь нові види послуг, тобто думати-аналізувати. Наприклад, “АПК Волинь” – це господарство нове. В нього вкладені вітчизняні (київські) інвестиції. Господарство майже все вирощене використовує на корм худобі, бо має свинокомплекс на більш як тисячу голів та 600 – ВРХ. Господарство закупило крупорушку, сіє гречку, горох, просо, а відтак виробляє різні крупи, які наполовину дешевші ринкових. Продають турійчанам, на лікарню, тобто думають, як виживати в цих складних умовах. Інше господарство “Аміла” щороку укрупнюється, розвивається і наростило посівні площі майже до двох тисяч гектарів. Крім вирощування зернових, займається тваринництвом, має статус племзаводів – м’ясної породи корів, свиней, розводить овець, коней, молочне поголів’я корів. Укрупняється й “АПК Волинь”. Дещо незвичні культури на Турійщині вирощує фермерське господарство Василя Миліщука. А саме: пекінську капусту, помідори, моркву, пшеницю. Тобто шукає, на що є збут, яка культура дасть найбільшу віддачу на наших не надто родючих землях (Турійщина – перехідна зона, тут багато піщаних грунтів). Загалом в районі посівні площі зернових і зернобобових складають майже 17 тисяч гектарів, з них в агроформуваннях – понад дев’ять. Станом на 27 липня зібрано третину площ ранніх зернових при середній врожайності 22 центнери з гектара. До речі, найвища зафіксована у фермерських господарствах – від 31 центнера з гектара. Хоча в нас були й такі “інвестори”, які землю взяли, три роки нічого не сіяли, але людям за оренду паїв платили. Тож з такими “господарями” договори будуть розриватися, новий власник приходитиме тільки при умові, якщо він оброблятиме поля і займатиметься тваринництвом.
Чому лідирує «Перлина Турії»?
Фермерське господарство “Перлина Турії” у селі Селець створене тільки в 2007 році. Його засновник – ковельчанин Володимир Яренчук. Але навіть за такий короткий час приватне підприємство наростило площі до 943 гектарів, бере землі навіть в сусідніх селах.
– Колишнє колгоспне господарство (потім СВК) тут було практично знищене. “Перлина Турії” відбудовувала ферми (худоба перебуває на прив’язному утриманні), закупила доїльний зал, спорудила зерносклади, дала 80 селянам роботу (до речі, зарплату виплачуємо вчасно), – розповідає керуючий Василь Штандер. – Починали із 136 голів ВРХ, а нині маємо 1200 (м’ясного та молочного напрямку).
– А сіємо 400 гектарів пшениці, 130 – жита, 48 – ріпаку. Врожайність зернових складає 36 центнерів з гектара, ріпаку – 49. Найкращі прибутки господарство має від збуту саме ріпаку, картоплі та продовольчого зерна, – продовжує головний агроном Петро Якимович. – Дохід дає й молоко, оскільки воно високої якості, практично не контактує з повітрям, тож маємо вдосталь пропозицій з його реалізації.
У “Перлині Турії” очікують непоганий врожай картоплі. Посадили її на площі 50 гектарів. І неабияку, а високої репродукції – елітні сорти. Проїжджаємо чистенькими полями. На деяких погосподарювали крадії (невеличкі ділянки вже підкопали).
– Буває... А от ринки збуту картоплі доводиться шукати самим, – продовжує Петро Іванович. – І на схід України возимо, і на базарах продаємо. Але не залежується.
Великий акцент господарство робить на корми. Щоб було чим годувати худобу, посіяли 150 гектарів кукурудзи на силос, мають 10 гектарів трав, стільки ж сої, 70 ячменю та 20 – вівса.
– Наша мрія – створити перехідний запас кормів, тобто щоб він був на рік наперед, як в Білорусі, – додає Василь Петрович.
– За рахунок чого маєте результат?
– Хоч наші землі піщані, карбонатні, заболочені, одним словом, поліські, але результат маємо, насамперед, за рахунок дотримання сівозміни, технології виробництва та внесення органічних добрив. Щоб покращити родючість грунту, мало вносити гній. Ми проводимо його ферментацію. Підживлюємо землю біопрофермом – спеціальним добривом (його потрібно на гектар 10-15 тонн, гною 60-80).
У планах “Перлини Турії” – розширювати господарство, адже землі, які облогують, в Турійському районі є.
...Жнивування минулого тижня перервав дощ. Воно в господарстві, як і в районі та області – в розпалі. У “Перлині Турії” планують продати півтори тисячі тонн зерна. Поки що воно зберігається в складах. Робітники на зерноочисній машині готують його вже до осіннього посіву. За сім годин одна така машина очищає до 20 тонн. Зерновий склад розбудовують. Бо в майбутньому очікують намолочувати ще більше.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
