«Долина привидів» вражає і збуджує
25-метровий велетень особливо пробуджує жіночу уяву…
Літню відпустку багато хто проводить у Криму. Один їде, аби досхочу поплюскатися у морі й повернутися на роботу з гарною засмагою, інший же мандрує на півострів за новими враженнями. Туристам пропонують безліч екскурсій. Хтось подорожує визначними місцями вздовж узбережжя, а комусь кортить обов’язково вибратися в гори.25-метровий велетень «Гордість Петра!»
Гора Демерджі – одна з найвищих (висота – 1239 метрів) і наймальовничіших вершин Криму. Її назва з кримськотатарської перекладається як “гора-коваль”. Легенда переповідає, що в далекі часи сюди прийшли жорстокі завойовники. На вершині вони облаштували кузню, де для них майстрував зброю чудовий коваль. Йому на допомогу почали зганяти чоловіків з навколишніх поселень. Ті гинули від виснажливої праці, спраги та знущань. Обезлюдніли селища, почали занепадати виноградники та сади, навіть вода пішла з тих країв. Тоді місцева дівчина на ймення Марія наважилася звернутися до “володаря вогню”. Вона благала коваля припинити виготовляти для ворога зброю, не губити людей, піти з гори. У відповідь отримала… удар кинджалом у груди. У цю мить гора розступилася, поглинула і кузню, і жорстоких завойовників.
Кажуть, скелі досі зберегли пам’ять про сміливицю – її кам’яний бюст добре видно з підніжжя Демерджі. Інші ж заперечують: то не якась там Марія, а сама імператриця Катерина ІІ милується з висоти дивовижними краєвидами. Мовляв, природа навіть колір дорогих царських шат відтворила у камені.
Цікавих нерухомих скульптур тут багато. На вершині є і Триголовий дракон, і Орел, і чимало інших – варто лиш пильніше придивитися. А на одному зі схилів розкинулася ціла “Долина привидів” з майже сотнею химерних статуй. Ох, і розігралася фантазія природи на чолі з вітром-скульптором! Він вподовж сотень тисяч років руйнував скелі, обробляв їх, шліфував. І тепер на туристів поглядають фантастичні кам’яні гриби, чернець у капюшоні, казкові тварини і птахи, усілякі небачені чудовиська, “напнуті” на стовпи шоломи воїнів, руїни примарних фортець, піраміди. І повсюди із землі стирчать “чортові пальці”. Але повелитель цих місць – брила “Велетень” висотою 25 метрів і з діаметром 5 метрів. Біля нього особливо люблять фотографуватися жінки. Інша назва, яку зажила саме ця фігура, – “Гордість Петра” (мається на увазі царя Петра І).
Нікулінський горіх бережуть, як реліквію
У кожного виникає здивування і захоплення цим місцем. Хоча свою назву долина, можливо, отримала не тільки завдяки фігурам. Туристи, які залишаються в долині на ніч, зранку скаржаться на галюцинації. Мовляв, їх переслідують страшні силуети, тіні, упирі і всяка погань – видовище дуже моторошне. Насправді ж вчені з’ясували: причиною видінь є рослини-ендеміки, які в ранковий час виділяють речовини, що викликають у людей розлади психіки.
Великий науковий інтерес представляють собою галька і валуни тутешніх конгломератів. Це унікальні породи, вік яких 800 мільйонів – 1,1 млрд років!
Фантастично гарні краєвиди заворожують не лише випадкових гостей, а й “кіношників”. До багатьох фільмів увійшли кадри, відзняті поблизу Демерджі. Відомі кожному – “Серця трьох” та “Спортлото-82”. Проте чи не найулюбленішим з цілого грона фільмів з кримськими пейзажами до сьогодні для багатьох є “Кавказька полонянка”. Як реліквію, бережуть біля Демерджі Нікулінський горіх, котрий росте на вході у “Долину привидів”. Це з нього герой Юрія Нікуліна цілився горіхами у Шурика. Неподалік – камінь, на якому танцювала під пісеньку “Где-то на белом свете…” Ніна – героїня, зіграна Наталією Варлей.
За якусь сотню метрів звідти є ще одне цікаве історичне місце. Мова про залишки фортеці Фуни, однієї з небагатьох більш-менш збережених давніх кримських укріплень. У ХIII-ХIV століттях вона була форпостом князівства Феодоро. Фортеця розташовувалася на відносно невеликій площі – мала всього-на-всього 109 метрів з півдня на північ і 57 – із заходу на схід. Але витримувала серйозні ворожі напади й облоги. Допомагало географічне розташування – поряд било джерело, надійним захистом з одного боку слугувала Демерджі. Проте у 1475 році фортецю все-таки зруйнували.
До сьогодні про колись стратегічне місце нагадують руїни. 9-метрові муровані стіни давно перетворилися на куценькі “парканчики”. Найкраще збережена – церква Святого Феодора Стратилата. Храм діяв на місці фортеці аж до 1778 року. І тепер паломники залишають біля “вівтаря” свічечки з надією, що найзаповітніше бажання здійсниться.
Наталія КРАВЧУК,
Крим
Фото автора
| Comments: |
