Задорога горілка
Нещодавно газета “Вечерний Брест” (Білорусь) надрукувала порівняльний аналіз цін на білоруські й українські продукти харчування та напої. Оскільки наші західняки тісно дружать із сябрами, потрапила та газета до рук одного мешканця Ковеля. У нього саме день народження був. От і посилає він дружину до супермаркету за всім необхідним до свята. А сам газетку ховає, аби потім перевірити, чи не обдурить його мила.
Несе Галя торби – руки “обриваються”. Ніби, нічого не забула: і ковбаски, і рибки, і перчика до столу купила, хлібину, оселедчика взяла. От, тільки за горілочкою ще треба було забігти. Не хотілося тарабанити пляшки з центру міста, тому вирішила купити оковиту у магазинчику неподалік хати. Переступає поріг дому – чоловік до неї:
– Скупилася? А потратила скільки? Чека дай-но.
Галя дістала з гаманця чек і зі здивуванням простягнула Петрові – він же її ніколи не контролював. Спостерігала, як хмурніли брови. Здавалося, щось шукав і не міг знайти.
– А горілка де?
– А я її тут під хатою купувала. Ось, в другому чеку глянь.
Глянув – і як накинувся на бідолашну. Мовляв, така-сяка, не економить сімейний бюджет. І посипалося… Бо ж заплатила за горілку на гривню більше, ніж було написано в білоруській газеті.
Горілочку друзі Петра випили – тільки блиснуло. А от в Галі осад після тієї історії залишився. Не втерпіла – подзвонила у Брест в редакцію газети й розповіла, як через ту публікацію потерпіла. Бо ж пояснити чоловікові значення “середня” ціна вона так і не змогла.
Світлана РІДНА,
Волинська область
| Comments: |
