Іноземці на Волині полюбили токмачі й омачку
{mosimage}Біля їхньої оселі, як в краєзнавчому музеї. Горщики, гладишки, мисочки, тин-живопліт, мальви в квітнику... А в хаті зібрано (заслуга сина) до сотні речей старожитності. Саме ними частенько любуються її гості. Тільки так називає Надія Дмитрук із села Текля Старовижівського району на Волині тих, хто приїжджає до її гостинної садиби “Надія”. Сільським зеленим туризмом жінка почала займатися ще в 2002 році.Запрягти коника – найкращий кайф
Великих статків з цього немає, але справа, за яку взялася, подобається. За роки, відколи до Надії Дмитрук приїжджають любителі сільського колориту, жінка зібрала чималу папку з їхніми відгуками. Каже, що охочих відвідати Волинь не бракує. Але до великої кількості гостей родина поки що не готова. Планує ще збудувати лазню, біля якої вже викопали гарненький ставочок, переобладнати літню кухню, ще більший порядок навести біля хати. Для цього потрібні кошти.
– На жаль, підтримки чи якихось вигідних кредитів від влади ми не маємо, – відверто каже Надія Калениківна. – Все доводиться робити за власний кошт. Пропонували мені в райдержадміністрації оформлятися підприємцем, тоді, мовляв, буде якась допомога. Але ж я не приймаю групи по 10 людей, то який я підприємець? Тож мені відмовили у будь-якій підтримці.
Поки що до Дмитруків приїжджають сім’ями. Були гості зі Львова і Тернополя, з Рівного та Києва, з Франції та Німеччини. Одних ваблять волинські ліси, й вони охоче відвідують Дмитруків у період збору чорниць та ожини, інших манять озера, треті захоплюються джерелом, з якого б’є вода, збагачена йодом. А молода пара зі столиці зачарувалася не тільки нашою природою, але й фольклором, історичними місцями волинського краю.
А що вже смакує всім сільська кухня! Адже в меню гостинної господині аж 12 видів салатів, до 10 страв з картоплі, борщ і суп, страви з борошна, чаї – на вибір. Одним словом, кому що до вподоби – вибирай!
– Помітила, що міські люди дуже люблять натуральне, домашнє. Всі без винятку облизуються від теклівської омачки і запечених в печі токмачів. Дехто навіть бажав, щоб я ставила на стіл кисле молоко у трилітровій банці... Так краще смакувалося... Люблять такі страви й іноземці. Один німець навіть їздити нікуди не хотів. Ще він прив’язався до нашого старого коника, навчився його запрягати. Тож йому нічого не треба було – тільки коник...– розповідає жінка.
Німців частувала налисниками та... самогоном
– А що не подобається іноземцям на Волині?
– Наші дороги. Вони розбиті й обгаджені коровами. Навіть мої внуки (дві доньки живуть в Німеччині) кажуть, що вони люблять Україну, але не подобається на теклівських дорогах “кака”. В Німеччині не побачиш корів в центрі села, а в нас, як пройдеться два табуни по кілька десятків корівок, то де тут до культури... А ще німці ніяк не можуть звикнути до українських туалетів. Ми то в себе вдома і туалет, і ванну, і душ маємо в хаті. А от коли гості потрапляють до інших... Їхні надвірні туалети їх лякають...
– Ваші доньки з сім’ями все ж бувають на Волині?
– Так. І їхні друзі мріють сюди приїхати. І я гостювала в Німеччині.
Щоб якось прорекламувати Україну за кордоном, Надія Дмитрук з донькою навіть брали участь у виставці інтернаціональних кухонь поблизу міста Франкфурт-на-Майні. Завчасу заявила про своє бажання, й ім’я її доньки внесли до спеціального каталогу. Надія Калениківна в той день одяглася в українську сорочку та спідницю. Зварила український червоний борщ з куркою, напекла пиріжків з картоплі та з фаршем, насмажила налисників. Для них спеціально з рідного села привезла пахучого меду. А для розігріву... самогонки. Так і частувала німців... До всього ще й із собою дала трохи самогоночки та по випеченій з тіста троянді. Така гостинність українки дуже сподобалася, і в німецькій пресі з’явилися схвальні відгуки і про вмілу господиню, і про українську кухню. А відтак більше охочих хочуть побачити наш край. Зокрема, і гостинну садибу “Надія”.
– І нинішнього року хочете представляти свою кухню на виставці?
– Хочу. Але знаєте, зараз багато клопотів вдома: і городи, і сіно, бо маємо корову, теля, двох коників. А ще чорниці в лісі почалися, тож і для себе хочеться щось заготовити. А далі мають гості приїхати, то до них буду прив’язана (треба зготовити, подати, все показати...) А десь далі, може, і до Німеччини поїду (знову до доньок і на виставку).
А я після цих слів подумала, що рядові українці набагато більше, ніж будь-які чиновники з великими портфелями, пропагують Україну за кордоном. Мовчки, за свій кошт. І ніяких дивідендів за це від держави не вимагають...
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
