Володимирська ікона Божої Матері

Ікона Вишгородської Богоматері

Автор – апостол Лука

Для багатьох з нас ця ікона пов’язана з російським містом Володимиром і вважається шанованою російською іконою. Та й самі північно-східні сусіди називають її “русской святыней”. На превеликий жаль, її, відому як Вишгородську Божу Матір, просто вкрали в українців і вивезли до Московщини ще у 1155 році. І вкрав не хто інший, як “богобоязливий” (так його величають росіяни) Юрій Долгорукий.
Однією з головних святинь Київської держави, яка дожила до наших часів, хоча і втратила свій первісний вигляд, є ікона Вишгородської Божої Матері. Її автором вважають апостола Луку, який наважився відтворити образ Божої Матері – Діви Марії, будучи єдиним свідком-євангелістом її земної доби, на дошці зі стола, за яким їв малий Ісус, Марія та Йосиф. Божа Мати, побачивши її, промовила: “Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою”.
Список цієї ікони у 1131 році привезли як подарунок київському князю Мстиславові із Константинополя, куди вона потрапила із Єрусалима у V столітті. Її поставили у Вишгородському дівочому монастирі – помісному володінні рівноапостольної княгині Ольги. Звідси й назва цієї стародавньої ікони. Вишгород у той час був загальнодержавним центром паломництва, де поховали перших київських святих – князів Бориса і Гліба, підступно вбитих Святополком Окаянним. За даними реставраторів 1918 року, її перемальовували кілька разів, але обличчя св. Марії та маленького Ісуса ніяка рука не торкалася. Припускають, що на початку XV століття Вишгородську Божу Матір реставрував Андрій Рубльов (до речі, уродженець Волині) – автор знаменитої “Трійці”.
Син Юрія Долгорукого, володимиро-суздальський князь Андрій, на прізвисько Боголюбський, 1155 року зруйнував частину Києва й, нагло викравши ікону, вивіз її до Володимира-на-Клязьмі. З того часу вона ніколи не поверталася на українську землю. Скільки ще святинь та реліквій за всю нашу історію вивезено до Московщини – важко навіть й оцінити!

Сталін рятувався цим образом від фашистів?

Та російські “тлумачі православ’я” абсолютно по-іншому розповідають про Вишгородську чудотворну ікону. Так, Цареградський Патріарх Лука Хризоверг прислав цю святиню Юрію Долгорукому, який її поставив у Вишгороді, де вона й почала проявляти чудеса. Про це довідався син Юрія, Андрій. І ось коли “він зібрався їхати у Суздальську землю, то й взяв із собою ікону”. Правда, ця дорога для нього була дуже важкою – чимало перепон виникало на шляху злодійкуватого князя, а для багатьох вона стала трагічною. Для ікони князь збудував храм Успіння Богоматері у Володимирі – з того часу москвини називають її Володимирською.
Росіяни з пошаною ставляться до цієї ікони, яка має там велику чудотворну історію. У 1395 році Вишгородську ікону переносять до Москви, аби врятувати столицю й державу від нападу татар. Тамерлан зі своїм величезним військом дійшов до Дону, навівши на москвинів жах своєю жорстокістю. Легенди передають, що тоді Тамерлану наснилося багато святих, які йшли на нього на чолі з Жінкою у золотистому вбранні небаченої краси, а за ними незліченне військо. І ця Жінка сказала татарському хану покинути Московщину. Тамерлан без жодного бою відступив. Вулицю, де зустрічали тоді ікону в Москві, назвали Срєтєнка і там збудували Срєтєнський монастир. День перемоги над Тамерланом, 8 вересня, росіяни вшановують як свято ікони Володимирської Божої Матері. 1395 року її знову перенесли до Володимира. Інший день вшанування – 6 липня, коли при заступництві цієї ікони москвини перемогли ще одного хана Ахмата у 1480 році (від цього часу вона залишилася назавжди у Москві). Ось як пише їхній літописець: “Нет, не оружие и мудрость человеческая, но Господь спас ныне Московское царство”. І 3 червня в Росії теж є днем вшанування цієї ікони Богоматері. В цей день 1521 року був хресний хід із іконою на честь позбавлення Москви від татар, яких очолював Махмет-Гірей. Заступництво Божої Матері допомогло подолати ногайсько-татарське військо.
1930 року її забирають до Державного історичного музею, а ще пізніше у Третьяковську галерею, де ця українська святиня перебуває й зараз під назвою Богоматір Володимирська.
Навіть збереглася легенда про те, що в грудні 1941 року, за наказом самого Сталіна, літаком із Володимирською іконою облетіли навколо Москви, що допомогло радянським військам вистояти перед ворогом.
Кажуть, що Україна не матиме долі, доки ця прадавня святиня не повернеться на своє місце. Хтозна... Але вирвати щось із ненаситної московської пащі навряд чи можливо.

• Нравится
•