Енергетична лоза мало чим поступається вугіллю

Україна у світі – одна з найбільш енергозатратних країн. Неутеплені будинки, вікна, з яких взимку морозить, високі стелі й старі газові котли  – все це говорить про те, що добрячий відсоток тепла йде за вітром. Наприклад, тільки в Луцьку на бігбордах написано: “Незалежна Україна: 70 відсотків тепла втрачається в багатоповерхівках”. А якщо ще порахувати ціни на газ та вугілля, що з кожним роком зростають, то і виходить, що рядовий українець незабаром віддаватиме свою зарплатню (не говорячи про пенсії) саме за комунпослуги.

У Європі за альтернативний вид палива – пільги, а в Україні – заборони

– В Україні тільки починають говорити про енергозберігаючі технології, – переконаний Олександр Веремчук із села Секунь Старовижівського району на Волині. – І зауважте: радше говорять, ніж роблять. Світ все більше переконаний: прив’язувати себе до газу небезпечно. В нас же радіють, коли запалюють “голубий вогник” в якомусь віддаленому селі. Але ніхто не думає, що це благо може стати не по кишені рядовому українцеві.
Олександр Єремійович кілька років фермерує. Орендує землі навіть у сусідній Мизівській сільській раді. Землевпорядник Валентина Дричик каже, що чимала сума, а це понад 11 тисяч гривень в рік, надходить саме від цього фермера. Майже дві тисячі сплачує агрофірма “Ратнівська”. І понад 18 тисяч  – фірма “Амеко”, яка орендує в Мизовому понад 55 гектарів земель запасу. Один із трьох її співзасновників – Олександр Веремчук. Він разом зі своїми польськими колегами взявся одним із перших в Україні вирощувати енергетичну вербу.
– Посадили її чотири роки тому на непридатних полях, де зернових не виростиш, – розповідає фермер. – Поки що вирощуємо тільки на саджанці. Якщо справу поставити на промислову основу, то треба налагоджувати переробку. Мали будувати завод в Старовижівському районі, але інвестор помер. Однак, думаю, знайдуться охочі переробляти лозу. Тут проблема в іншому – як наростити площі? В Польщі держава на таку справу дає безпроцентний кредит на 25 років, щоб займалися біопаливом, бо газ для поляків, переконані, дороге задоволення. Там енергозберігаючі культури входять до переліку сільськогосподарських. Тобто їх можна вирощувати на землях сільськогосподарського призначення. У нас закон це забороняє. Ми садимо там, де земля непридатна для сільгоспробіт. Такі землі в нашому районі є, але потрібно змінювати їхнє призначення. Ось з такою проблемою стикнулися... Ми вже клопотали перед обласною владою, писали листи у Верховну Раду, щоб енергетичну вербу внесли до списку сільськогосподарських культур, щоб могли її садити фермери. Адже це дешеве паливо для місцевих котелень. Та й треба подумати про віддалені села, де газу ніколи не буде, де люди неспроможні самі заготовляти дрова, тож їм варто пропонувати якийсь дешевий вид палива. Чому не з енергетичної лози? Ми просто не рахуємо власні гроші.
– А чи не приносить шкоду землі ця верба? Адже багато хто переконаний, що на Поліссі й так багато корчів і лоз?
– Це культурне насадження, його, якщо захотіти, легко викорінити, скропивши певними засобами проти бур’янів. Це лози в природніх умовах ростуть і спину їм нема. А ці легко знищити.

Сік верби додають... до солярки?

Олександр Веремчук каже, що в Європі енергетична лоза – це поширений вид палива. Косять її в будь-яку пору року комбайном. Потім висушують і в залежності від пресу формують продукцію – брикети чи гранули. Крім того, засіяні вербою раз в 25 років площі не потребують догляду, як, скажімо, пшениця. Тобто вкладені кошти окуповуються за рік. Тепловіддача такого виду палива, стверджує фермер, дуже висока – всього на 30 відсотків поступається вугіллю. І значно ефективніша за дрова!
– Поки що нічого іншого, що так швидко повертало б гроші в паливній галузі, немає, – каже Олександр Єремійович. – Тому плануємо нарощувати площі. Хоча б до тисячі гектарів. До речі, з одного гектара можна зібрати 40 тонн верби! Крім того, з неї виробляють і сік, який добавляють в солярку, – з гектара до 300 літрів. Отож, подвійна користь. Якби був на території району завод, то він би не потребував навіть освітлення. Тільки потрібна вода. Цей завод був би доброю підтримкою для регіону.
А поки що в Мизовому ростуть лози-саджанці. Приїжджають зацікавлені з інший областей України за досвідом. І все більше переконуються, що потрібно шукати альтернативні види енергії.
Лози у Мизовому врожайні, високі, рівненькі. Заходимо в гущу. А там – складені в купки засохлі прутики верби. Фермер каже, що місцеві жителі вирізують її і майструють собі живопліт. Не шкода. Але вже хотілося б, щоб збільшилися площі, в районі виріс завод і люди отримали додаткові робочі місця, а не заглядали б, де вкрасти...
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•