Найкращі ліки від кризи – смородина,
Людмила Баннікова
Понад трасою Луцьк-Маневичі біля села Тростянець Ківерцівського району привертає увагу огороджена, засаджена і добре доглянута ділянка землі. Це і є господарство Людмили Баннікової.
– Переді мною був вибір: їхати на роботу за кордон, як чимало моїх знайомих, але тоді може зруйнуватися сім’я, або розпочати власну справу – в Україні. І ще один важливий момент, який послужив поштовхом: не захотіла працювати на когось. Тоді подумала, невже, маючи дві освіти, не дам собі ради. І ризикнула, – пояснює пані Людмила свій досить несподіваний вибір, чому корінна городянка вирішила працювати на землі.
– Захотілося тут закласти родове гніздо. Адже є діти та онуки. Хочеться щось залишити після себе. Стала цікавитися, як це зробити практично. З’ясувала – можна створити фермерське господарство, а держава в цьому навіть допомагає. З державного резерву виділили землю. Спочатку планувала закласти сад. Коли зробила проект, фахівці провели аналіз грунту, то результати показали: земля не дуже підходить для вирощування дерев. Родючий шар невеликий, а далі – вапно. Тобто фруктові дерева не зможуть вирости. Краще садити кущі та вирощувати ягоди. Чому поляки вирощують смородину, а ми не можемо? Чим ми гірші? Я і взялася за цю справу. Поки що закладено гектар смородини, малини і полуниці. Держава повернула всі кошти, які я витратила на саджанці та проект. Минулого року вже зібрали перший урожай. У нас ягоди екологічно чисті, тому їх залюбки беруть різні супермаркети не тільки у Луцьку, а навіть у Києві.
Фермер розповідає, що існує державна програма розвитку садівництва. На різноманітних семінарах люди діляться власним досвідом. Вже займаючись фермерством, переконалася: навколо багато щирих та порядних людей, які ніколи не відмовлять у допомозі. У всьому їй сприяють та підказують фахівці Ківерцівської районної державної адміністрації. Оскільки не вистачало знань, ця наполеглива жінка закінчила Горохівський сільськогосподарський технікум за спеціальністю “Ведення фермерського господарства” і все робить згідно з рекомендаціями науковців. І вже добре знає: щоб земля дала урожай, її треба очистити.
– На цьому полі ми спершу посіяли олійну редьку, яка збагатила землю, тоді – гречку, а вона виводить бур’ян. Всю траву косимо і даємо каліфорнійському черв’якові, який перетворює її на органічне добриво, – проводить екскурсію фермер.
Показуючи на рясні кущики полуниці, міжряддя яких встелені гречаною соломою, пані Людмила розвінчує поширений стереотип про бідну поліську землю, на якій нічого не родить. На своїй ділянці вона не використовує хімічних добрив, а тільки органічні і отримує нормальні врожаї.
Ця енергійна жінка не збирається зупинятися на смородині та полуницях. Хоче вирощувати і продавати декоративні дерева та кущі для ландшафтного дизайну. У неї багато планів та ідей, які треба реалізувати.
У Луцьку Людмилу Баннікову знають як візажиста. А ще вона захоплюється екстремальними видами спорту – там багато адреналіну – і кожної зими їздить в Карпати кататися на лижах.
Думаю, що людина обережна та розважлива не розпочала б власну справу у кризу, а Людмила Петрівна ризикнула, це як на лижах з гори – спочатку страшно, а чим далі, тим більше подобається, аж перехоплює дух.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
