Красива, розумна, добра…
Лариса СОКОЛОВСЬКА
«...Для кожної жінки сім’я – це головне»
Лариса Миколаївна теж прихильник такої думки, фактично розпочавши нашу розмову цією фразою.
– Інколи думаю: чи варто було у 17 років виходити заміж? І відразу даю відповідь: якби вийшла пізніше, певно, була б зайнята чоловіком, дитиною. А так у мої 24 роки донька вже була школяркою, і я могла повністю себе реалізувати не лише в сім’ї, а й як спеціаліст, здобувши заміжньою вищу освіту. Ще перевага в тому, що донька для мене завжди була і є найближчою подругою. В 41 рік я уже мала внука.
«Поки внуки малі, їм треба віддавати усе»
Переконана у цьому ще досить молода бабуся 14-річного Андрія.
– Хто має маленьких онуків, хай проводить з ними більше часу. Вони дуже швидко виростають, і наша увага їм уже не так потрібна. Я своєму приділяла часу, скільки могла. Пригадую, як ходили з ним у замок, розповідала йому про князів, які їздили на каретах, а потім він удома малював ті “каєти”. Шкода, що так все скоро проминуло. Але думаю, я ще не дуже стара і років через десять внук може одружитися – ось тоді буду бавити правнука, не поспішаючи ні на яку роботу...
«По-мудрому промовчати, інколи й перетерпіти, вміти радіти тому, що маєш»
Це ті підвалини, на яких зводиться жіноче щастя.
– Ситуації в сім’ї бувають різні, інколи доходять навіть до критичної межі. Але якщо до всього підходити виважено, розсудливо, не роблячи трагедії з того, що не збуваються рожеві дівочі мрії, то усе наладиться й буде добре. Жінки, як знаємо, дуже вразливі на зради і доводять інколи себе до нервового виснаження. Однак, жодна зрада не варта того, аби губити своє здоров’я. Чоловікам властиво заскочити у гречку, і треба до цього просто бути готовою. Крім чоловіків, є стільки всього цікавого й цінного!
«Діти мають жити окремо від батьків»
Так буде краще і одним, і другим, – вважає мама 36-річної доньки.
– У мене дуже гарні стосунки з донькою. Перш, ніж щось собі купити, вона має це обов’язково оцінити. У нас виникають розходження лише стосовно виховання внука. У мене на це свої погляди, у неї трохи інші. Наталка вже ставиться до нього, як до дорослого, а мені хочеться, щоб він довше побув дитиною. Правда, після таких дискусій кажу їй: “Напевно, я не права”. І вона теж саме: “Ні, мабуть я”. Та які б найкращі стосунки не складалися між батьками і дітьми, проте вони мають жити окремо. Ми тяжко “розлучалися” з донькою, коли вона переходила у свою хату, але знала, що так буде краще. І казала їй: “Ти сама будеш господинею. Що захочеш, те звариш. Не буде бажання мити посуд – не митимеш”. Дуже не хочу комусь набриднути. Ми старіємо і, зрозуміло, якось змінюємося. У кожного свій настрій, свої цінності, свої уподобання, і якщо весь час під когось “підлаштовуватися” – то навіть рідні можуть стати одне одному, як кажуть росіяни, “в тягость”. Якби діти жили порізно від батьків, менше було б розлучень. Мабуть, кожна мама реагує, якщо зять десь затримався: “Ага, ти ходиш, а моя донька тут сама вдома сидить з дитиною”. І каже це не зятю, а дочці, накручуючи її. А зять просто зайшов випити пива – і у цьому абсолютно нема нічого поганого. Хоча у більшості ситуацій стаю на бік зятя. Зі своєю мамою завжди жила окремо, і у нас прекрасні стосунки. Лише шкодую, що не можу їй вділити більше уваги – все часу бракує. Але коли якісь проблеми, йду до неї і просто слухаю, як вона мені щось говорить.
«Жінка-керівник сприймається так, як себе поставить»
Від цього залежить, як до тебе будуть ставитися підлеглі, колеги, вище начальство.
– Звичайно, усі ми знаємо, що є жінки-керівники, котрі заробили посади не знаннями чи досвідом, а іншим шляхом. Тоді до них і відповідне ставлення. Особисто мені імпонує з відомих жінок-політиків Мадлен Олбрайт. Серед українських жінок чомусь багато з неприємним озлобленим оскалом. Працюючи на різних посадах, завжди ставила себе поза політикою. Я – керівник-господарник і тому мені важливо робити конкретні справи. Коли очолювала колектив “Волиньгазу”, побудували в Маневичах контору, вибивши на це “чорнобильські” кошти, але треба було для цього докласти зусиль. Зробили нормальні робочі місця в Колках, Цумані, Ківерцях. Саме приміщення “Волиньгазу” привели до належного вигляду. Побудували адміністративне приміщення в Горохові, закінчили в Камінь-Каширському. Все-таки щось залишилося після мого перебування на тій посаді.
«Треба знати, коли піти»
То теж важливо для цієї мудрої жінки.
– І достойно піти, щоб тобою не перекидалися і не перешіптувалися, чому це чудо ще тут сидить. Колись читала Ніцше, який говорив, що людина має відчути час, коли має піти – це стосується всього. Попередник на одній із робіт не пускав мене тиждень до кабінету. А іншого керівника знаю, який легко розпрощався з посадою і, як пізніше говорив, виявилося, що є інше життя і теж цікаве.
Принаймні, можу сказати, що до сьогоднішнього дня прожила без лицемірства, не вичікувала свого часу, пересиджуючи якісь моменти. Складалися різні обставини, але коли мені якось сказали, що підвищення можливе лише тоді, коли “закладатиму” людей, з якими працювала, написала заяву на звільнення. І ніколи про це не пошкодувала.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Луцьк
Від редакції: колектив редакції “Вісник+К” щиро вітає Ларису Миколаївну з її особистим святом і зичить усіляких гараздів.
| Comments: |
