Батько віддав свою нирку дочці, а мама – синові

Наша газета неодноразово писала про факти батьківської самопожертви заради порятунку дітей. Нинішня розповідь про особливий випадок з життя подільської родини Грищуків із села Будне Шаргородського району Вінницької області. Коли дітям загрожувала смертельна небезпека, батько віддав свою нирку дочці, а мама – синові. Унікальні операції з трансплантації провів одеський професор Віктор Сагатович.Діагноз як вирок
Надія Василівна та Іван Віталійович Грищуки з маленького подільського села Будне побралися у 1982-му. Через рік у них народилася донька Лілія, у 1986-му – син Вадим. Дітки росли, особливих проблем зі здоров’ям не було.
Ліля закінчила школу, стала студенткою університету і вийшла заміж. Вперше біда в дім родини Грищуків постукала у 2002-му. Донька завагітніла – і розпочалися серйозні проблеми зі здоров’ям.
– Ще в дитинстві в обох дітей аналізи були не дуже добрі, – розповідає Надія Василівна, – але мене медики заспокоювали: все в межах норми. Коли Лілю обстежили, то поставили страшний діагноз – не буду вдаватися в медичну термінологію, а скажу просто, як нам тоді пояснили: обидві нирки звужуються, зсихаються і відмирають. Уявіть, таке дізнатися в 19 літ, тільки розпочалося життя. Спочатку навіть не хотіли вірити.
– Але це сталося не через вагітність, – доповнює Ліля. – Через три роки все повторилося з Вадимом. Мені вагітність довелося перервати. Проте хвороба не відступила.
Жінка пройшла ретельне обстеження в столичному інституті урології. З кожним днем стан її здоров’я погіршувався. Вона дуже схудла, вже навіть ходити не мала сил.
Єдиний порятунок для молодої жінки – негайна трансплантація нирки від донора, але вінницькі медики пояснили, що вони таких операцій не роблять, тому діагноз Грищуки сприйняли як вирок.
– І нашу дочку відправили додому... помирати, – продовжує драматичні спогади мама Надія Василівна.
Щоправда, світ не без добрих людей. Один вінницький лікар їм порадив терміново їхати в Одесу. Там, в обласній клінічній лікарні у відділенні гемодіалізу унікальний фахівець Віктор Анатолійович Сагатович робить пересадку нирок від живого донора.
– Ми відразу вирушили в Одесу до цього професора, – пригадує Надія Грищук. – В нас не було коштів, то в селі і в школі, де я працюю, збирали гроші. Ми щиро дякуємо всім людям, хто відгукнувся.

З татовою ниркою народила дитину
Обоє батьків здавали аналізи на сумісність. Але лабораторне тестування показало: Лілії найбільше підходить батькова нирка, який не вагаючись погодився віддати доньці частинку себе. Та й часу на роздуми вже не було, адже вона з кожним днем згасала.
– Перед операцією мені приснилося нічне, але яскраве небо, – пригадує Лілія. – Дивлюся, а на ньому з’явилася зірка, яка перетворилася на білого голуба. Тоді подумала: все пройде добре і я буду жити.
Складна операція пройшла успішно. Спочатку в операційну привезли батька, Івана Віталійовича. В нього видалили нирку, яку й пересадили 19-річній дочці.
Після курсу реабілітації одеські лікарі підтвердили: молода жінка буде жити. А професор Сагатович вселив надію: ще народиш дитину. Адже в Україні вже траплялися випадки, коли жінки ставали мамами після трансплантації нирки.
Через чотири роки після операції, 3 жовтня 2006-го молода жінка в Києві, під ретельним наглядом медиків, народила дівчинку Даринку. Лілія тоді почувала себе найщасливішою мамою в світі. Тепер двічі на рік жінка їздить в Одесу на обстеження.
Але на цьому випробування для цієї дружної родини не за-кінчилися. Ніби якесь прокляття нависло над ними. Коли Вадимові виповнилося 19 років, йому поставили такий же діагноз, як у сестри Лілії. І батьки знову подалися в Одесу до вже знайомого професора Сагатовича.
– У нас вибору не було, – розповідає Надія Василівна, – тільки переживали, чи підійде синові моя нирка. На наше щастя, аналізи підтвердили повну сумісність.
Можна було оперувати, але де вчительській родині взяти 25 тисяч гривень? На батьківське горе відгукнулася влада: на операцію виділила кошти Шаргородська районна адміністрація. Юнакові вдалося врятувати життя.
Вадим поспішав жити, одружився, народилася донечка Діана.
У травні 2008-го страшне горе приголомшило родину.
– Раптово, буквально за дві хвилини помер наш син, – згадує Надія Василівна. – В нього був високий тиск, в довідці про смерть написали “Розрив аорти”. Навіть не дожив до 22-х років...
Цікавлюся у старших Грищуків, як вони себе почувають з однією ниркою?
– Коли ми з чоловіком йшли на операцію, – після кількахвилинної паузи відповідає жінка, – дуже хотіли, щоб наші діти жили, про своє здоров’я навіть не задумувалися. Тепер маємо втіху – дві онучки: Діану і Даринку.
– Можу і сто грам випити, – доповнює Іван Віталійович, – тільки з однією ниркою вдвічі довше виходить, але особливого дискомфорту не відчуваю.
Кость ГАРБАРЧУК,
Вінницька область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•