«Як помирити тата і маму?»

Мені 13 років. І в мене у сім’ї велика біда. Мої батьки дуже часто сваряться, я цього вже не можу витримати. Ще кілька років тому було все добре. А коли тато пішов робити начальником, став приходити додому пізно і п’яний. Мама зразу тихо його сварила в кімнаті, а потім стала кричати. Я почула, що він був з жінкою, бо мама кричала, що в нього появилася коханка. В той вечір я дуже плакала і питала маму, чи тато нас покине. Але мама мене заспокоїла і сказала, що все буде добре. Трохи так і було, бо тато приходив додому, приносив подарунки і мені, і мамі. А потім знову вони сварилися і кричали, хоч як я не плакала і їх не просила. Потім я трохи хитрувала: коли батьки починали сваритися, я казала, що мені дуже болить голова. Вони сиділи біля мене, возили в лікарню, потім ми їздили з мамою в санаторій. А коли приїхали, знову були сварки.
Я не можу вже це терпіти. Не хочеться ходити в школу, вчитися, з “десяток” я з’їхала на “сімки”, класна керівничка свариться, і подруги допитуються, що зі мною. Мені страшно, що тато нас покине, бо він хороший, чесний, дуже мене любить, і я його теж дуже люблю. І маму дуже шкода, бо вона весь час плаче і ходить сумна. Я, як сон, згадую, коли ми були щасливі, їздили всі разом на море, на Світязь, ходили на пікніки. Що мені зробити, щоб все це вернулось і мама з татом не сварились, бо їх я дуже-дуже люблю? Як мені їх помирити?
Катя,
м. Луцьк
Лист школярки ми попросили прокоментувати психолога Марію Степанюк:
– Дуже сумний лист, весь просякнутий болем, крик маленької дитячої душі.
 Катрусю, в житті дорослих часто бувають такі моменти, коли вони втрачають зв’язок один з одним, коли вони з найрідніших людей стають чужими. Психологи називають такі моменти «припливами та відпливами кохання», можливо, у твоїх батьків зараз саме такий період.
Але буває й так, що батьки з якихось причин вже не можуть жити разом. Це дуже складне рішення для обох, вони важко переживають моменти сварок та розмову про майбутнє розлучення. В багатьох випадках, коли люди розуміють, що їх справді нічого не тримає разом, їм краще розійтись і не псувати життя обом.
У будь-якому разі, Катрусю, запам’ятай одне: батьки тебе дуже люблять. І будуть любити завжди, де б вони не були, і ти завжди зможеш спілкуватися з ними. І найголовніше – ти не винна в тому, що зараз відбувається в сім’ї,  то особисті справи дорослих.
І не треба шантажувати їх станом свого здоров’я. По-перше, твоя хвороба завдає їм додаткового болю, а по-друге, ти можеш дійсно захворіти, так буває, коли довго прикидатися хворим.
Насправді це дорослим треба твоя підтримка. Їм зараз і так дуже важко психологічно. Спробуй з ними поговорити відверто. Збери свою сім’ю і скажи все, що ти відчуваєш зараз, попроси батьків дуже добре подумати і зважити все. Підтримай їх в цей нелегкий момент їхнього життя. І старайся не ображатися на них, якщо вони не зможуть залишитися разом, ви все одно – найрідніші люди на світі.

• Нравится
•